Уже зовсім скоро перебіг подій у національних європейських першостях пришвидшиться настільки, що кожен новий тур буде сприйматись як звичайна буденність. Проте зараз, допоки ми ще існуємо в реаліях лише другого повноцінного вікенду англійської Прем’єр-ліги, можна з особливою прискіпливістю приглядатись до першого лондонського дербі нового сезону з дійсно гучною вивіскою. І хай не ображаються фанати Крістал Пелес та Арсеналу, проте зустріч на Стемфорд Бридж між Челсі та Тоттенгемом значно переважала їхній матч у загальному інформаційному полі.

У першому турі команди Томаса Тухеля та Антоніо Конте здобули заповітні перемоги, проте для "синіх" поїздка до Ліверпулю на матч проти Евертона видалась аж надто важкою (1:0), чого не можна було сказати про протистояння "шпор" та Саутгемптона (4:1). Різні ігрові кондиції, різні передумови для проведення міжсезонних зборів, проте однакові задачі на сезон — досягти якомога вищої позиції в підсумковій турнірній таблиці. І саме за рахунок здобутків у таких принципових зустрічах можна впоратись із цим завданням.

Обидва клуби розуміли важливість результату звітної зустрічі, тож побачити від них максимально відкритого футболу було марним сподіванням. Антоніо Конте обрав звичну захисну модель, коли його клуб віддає контроль м’яча суперникам, після чого намагається впіймати їх на контратаках. Однак при цьому Тоттенгему важливо не пропускати м’ячів у власні ворота, що й сталось із гостями на 19 хвилині, коли ніхто не вважав за потрібне тримати Каліду Кулібалі в центрі штрафного під час подачі кутового з лівого флангу.

Цікаво, що саме в цей проміжок часу обидві команди створили свої найкращі нагоди до відходу на перерву. Челсі міг забити ще до вдалої подачі з кутового від Кукурельї, однак Гаверц не зміг пробити Льоріса пострілом у дальній кут із правого флангу штрафного на завершення швидкого розіграшу. Утім, незабаром після голу збоку суперників подібною невдачею відзначився Раян Сессеньон, тож "шпори" так і не змогли швидко відповісти на ляпас від суперників, так і не налагодивши гру в атаці до настання перерви.

У другій половині гри навряд чи можна було стверджувати, що італійський фахівець щось таке надзвичайне зробив із командою, що вона почала грати в геть інший футбол. Тоттенгем намагався продовжувати гнути власну лінію футболу від захисту, хіба що до атаки почав вибігати трохи частіше. На цьому тлі моменти, які мав, наприклад, Стерлінг посеред тайму, мали б зняти всі питання щодо переможця передчасно, проте реалізація в Челсі продовжила залишатись невпевненою, як і в грі проти Евертона.

У той самий час суперники не потребували великої кількості спроб — Гойб’єрг міг раптово вистрілити з носка зі входу на правий фланг штрафного, як він і зробив на 68 хвилині, а м’яч спокійно б тоді відправився в протилежний кут воріт. І даремно, на виключну думку головного арбітра Ентоні Тейлора, Тухель потім побіг з’ясовувати стосунки з резервним рефері через буцім-то фол проти Гаверца раніше в атаці Челсі.

Господарям через пропущений м’яч довелось будувати власну гру фактично з нуля, бо вони мали геть інші плани в голові на завершальні хвилини зустрічі. Проте довго очікувати на відповідь "синіх" не довелось — пресинг на лівому фланзі чужої половини поля дозволив розгорнути миттєвий контрнаступ із завершальною передачею на Джеймса до центру штрафного, а Рісу ніхто не заважав розстріляти Льоріса в ближньому бою.

Тоттенгему знову довелось відіграватись, однак за зовнішніми ознаками сил на це в команді Конте вже не було. Довелось іти великою кількістю виконавців до чужого штрафного на останні хвилини, і вже там шукати щастя в атаці. Дивом, але "шпори" врятували цю гру, бо Кейн на шостій компенсованій замкнув подачу з кутового на правому фланзі від Перішича, а вже після фінального свистка Конте та Тухель таки заробили по червоній картці за підсумком чергової суперечки.