Майже не залишилось груп на чемпіонаті світу-2026, які б були не задіяні в головній події цього літа, і фактично триває останній ігровий день у рамках першого туру групового етапу. А отже дійшла черга й до квартету L, де фаворитом усе ж таки вважали національну збірну Англії, нехай і хорвати в якості другої європейської команди прагнули оспорити цей статус "трьох левів". І це ми ще не згадуємо про Гану та Панаму, які, вочевидь, теж на щось хочуть претендувати.

Але сама зустріч команд Томаса Тухеля та Златко Далича в Техасі, яка стала першим перетином суто європейських збірних на цьому турнірі, уже приковувала до себе чимало уваги. Бо всі казали, що представникам близького до нас футболу дуже важко дається адаптація на північноамериканських полях, тож коли вони перетинались поміж собою, можна було очікувати дійсно на все, що завгодно.

Проте вболівальницькій запит теж доволі простий — нумо грати в яскравий футбол! Ну й будь ласка. Так вирішили Англія й Хорватія, подарувавши нам матч, про який дійсно хочеться говорити після його завершення. Бо в ньому був цілком конкурентний перший тайм, але не в плані того, що команди дійсно демонстрували свій найкращий футбол, а саме стосовно кількості результативних помилок, яких вони примудрялись припускатись у захисті.

Англія почала тиснути першою, але пенальті на дев’ятій хвилині їй фактично подарував Модрич у центрі власного штрафного, коли замість м’яча вдарив ногою Мадуеке, який зіграв першим під час відскоку. Такому майстру, як Гаррі Кейн, подібні подарунки краще не давати, але навіть супербомбардир припустився помилки, коли бив у правий кут, а Лівакович розгадав його удар.

При цьому ми побачили одразу два спірних рішення від арбітрів. По-перше, Кейн явно збив темп розгону, після чого ще й добігав до м’яча перед ударом, що взагалі-то обіцяли контролювати в одному з попередніх великих оновлень правил футболу. І звичайно, що з такою затримкою й Лівакович міг вискочити з лінії воріт завчасно, і захисники Хорватії забігли б до штрафного до удару. Що в підсумку й сталось, тому Гаррі перебивав, і хоча пробив так само, але воротар уже не вгадав напрям польоту м’яча.

Але той епізод заграли, після чого команда Тухеля спробувала сушити гру, однак суперники їй не дали цього зробити. На 36 хвилині опорна зона англійців десь гуляла, поки Батуріна самотужки конструював атаку передачу на правий фланг штрафного на Петара Сучича, який потім повернув йому під видовищний дальній постріл, до якого не дотягнувся Пікфорд.

А вже згодом Англія схожим чином обпіклась удруге, коли дали купу часу для Пашалича в компенсовані хвилини виконати закидання до центру штрафного на Перішича, а потім усі дуже дивувались, коли Іван скинув під удар Мусі ліворуч від себе. Щоправда, до цього Хорватія провалилась під час кутового від Райса з правого флангу на 42 хвилині, коли просто залишили Кейна напризволяще виконувати удар головою з кількох метрів. Так що наварили обидві збірні добряче.

Але не в другому таймі. Там такого вже не було. А була лише команда Тухеля, яка з перших хвилин понеслась уперед, і ледь не закинула бідолашного Ліваковича разом із м’ячем у сітку кілька разів. Усе почалось із удару Беллінгема з правого флангу штрафного в дальній кут уже в першій атаці, після чого воротар хорватів зробив кілька божевільних сейвів, але партнери не схаменулись, тож англійці так і просиділи на чужій половині до кінці гри. І забили зрештою четвертий гол уже на 85 хвилині, коли Сака знайшов свіжого Рашфорда на лівому фланзі чужих володінь, а той розібрався з усіма довкола.

У наступному турі національна збірна Англії зіграє проти Гани, тоді як Хорватія зустрінеться з Панамою.

Англія — Хорватія 4:2
Голи: Кейн, 12 (пен.), 42, Беллінгем, 47, Рашфорд, 85 — Батурина, 36, Муса, 45+5

Англія: Пікфорд — Джеймс, Конса, Стоунз (Геї, 87), О’Райлі — Андерсон, Райс (Роджерс, 72) — Мадуеке (Сака, 72), Беллінгем (Спенс, 80), Гордон (Рашфорд, 72) — Кейн.