Іспанський футбол сучасності може й подекуди не перебувати на провідних ролях відносно світової системи, однак за El Clasico поміж мадридським Реалом та каталонською Барселоною вболівальники все одно будуть прискіпливо спостерігати. Тим паче, коли ці дві величні команди зустрічаються поміж собою в рамках Кубку Іспанії, а в якості головного призу виступає навіть не сам трофей, а тільки можливість поборотись за нього у вирішальній дуелі. А тут ще й за ходом сезону з’ясувалось, що "галактікос" та "блаугранас" у чемпіонаті та Суперкубку країни своїми відповідними перемогами з однаковим рахунком 3:1 установили рівність у очному двобої.

Похитнути такий стабільний стан речей брала на себе обов’язок зустріч на Сантьяго Бернабеу, де перед колективом Карло Анчелотті стояло важке завдання з подолання наслідків виснажливих зустрічей проти англійського Ліверпуля та Атлетіко. Не дивлячись на це, саме "вершкові" розпочинали гру з проактивної позиції в плані атаки, і вже під час першого виходу через правий фланг на побачення з Куртуа Модрич мав відкривати рахунок, але навіть за умови надзвичайного досвіду відверто затягнув із ударом, після чого потурбував сітку зі зовнішнього боку.

Навряд чи саме з настільки глибокою лінією захисту бачив гру своєї команди Хаві, проте Барселона вирішила не ловити примарне щастя в атаці, і повністю віддала м’яч суперникам. Натомість, виявилось достатнім поставити поруч із Вінісіусом Араухо для того, що з цієї південноамериканської пари помітну роль на футбольному полі відігравав тільки уругвайський виконавець. Жуніор, хіба що, устиг на 12 хвилині зробити накидання зі свого флангу на Бензема на дальню стійку, але той уже з офсайду завершував потенційний гольовий момент.

А потім бразильський нападник Реала почав у прямому сенсі слова скаженіти, і ледь не відправився відпочивати достроково, коли перед очима арбітра схопи за горло та поклав на газон де Йонга на чужій половині. Урятувало його тоді тільки те, що рефері здалось, що це був такий елемент боротьби за м’яч. А гравці мадридського клубу тим часом відволіклись від футболу, і саме в цей момент Барса завдала разючого удару на контратаках.

Насправді, лише випадок дозволив м’ячу опинитись у сітці за підсумком відскоку від Мілітао, у якого Куртуа парирував завершальний постріл Кессьє з передачі Феррана до лівого флангу штрафного. Арбітри ще хотіли побачити в тому моменті офсайд, проте VAR нічого не знайшов. А іспанського нападника гостей ми чи не вперше побачили безпосередньо за виконанням покладених на нього обов’язків через пасивність команди в атаці.

І якщо "блаугранас" таким чином відіграли першу половину, і при цьому виграли її з мінімальним рахунком, то очікувати від них на відвертий атакувальний футбол у подальшому було справою марною. Барса сіла до захисту за формацією 4-5-1, і це було справжнім футбольним убивством для атаки Реала, оскільки й фланги опинялись під подвійним наглядом, і центральну зону закривали одразу п’ятеро футболістів.

Колектив Карло Анчелотті намагався дістатись чужого штрафного будь-яким досяжним способом, проте зрештою жодного разу не пробив у площину воріт тер Штегена. А гості тим часом мали закривати цю частину дуелі, однак Кессьє завадив пробити у вільний дальній кут чужих воріт на завершення прострілу з правого флангу Фаті, який узагалі далеко не найкращим чином долучився до гри з лави для запасних. Проте сила команди Хаві цього вечора була геть не в атаці.