Другий тур чемпіонату Європи-2024 промайнув навіть швидше за перший, і ми в підсумку опинились на останньому дні цього етапу змагань. Група F відповідно мала долучатись до гри, і одразу ж уболівальники стали свідками справжньої битви за виживання. А інакше й бути не могло, якщо в квартеті присутні фаворити на вихід до плей-оф у особі Португалії та Туреччини.

Не важко було здогадатись, що Чехія та Грузія програли відповідним суперникам свої стартові матчі на турнірі кілька днів тому. Для футболістів Віллі Саньйоля цей досвід узагалі був дебютним на такому рівні, проте гра проти "місячних зірок" вийшла такою, що точно зачепила незаангажованого фаната (1:3). У той самий час у грі колективу Івана Гашека ще треба було пошукати вогню, проте "трикольорові" за своє щастя таки не зачепились (1:2).

Той самий фокус, що й проти Туреччини, грузини спробували повторити й цього разу, зігравши у відкритий футбол без акцентів на гру в захисті. Проте попереду команда Саньйоля майже нічого не створювала, тоді як суперники вільно користувались простором на половині номінальних господарів і за моментами, за моментами Грузію мали прибити ще в першому таймі.

Але є один нюанс — Мамардашвілі в рамці воріт. Що це був тайм у його виконанні! Чехи почали перевіряти воротаря вже з перших хвилин, а він відповідав на їхні підступні удари із середньої та близької відстаней сейвами, немов брав участь у тренуванні. Але з підвищеною інтенсивністю, бо навряд чи власні партнери стануть настільки сильно мордувати свого голкіпера. Привозити в обороні та втрачати суперників — то все ж таки трохи інша справа.

І в підсумку команда Гашека забила посеред тайму, коли Цоуфал кинув черговий аут із правого флангу до штрафного, м’яч якось проскочив на дальню, а Гложек із другої спроби пробив повз Мамардашвілі. Або м’яч просто відскочив від його голови, що ми відзначили на повторі. І не тільки це! Там ще й доторк до руки нападника був, а це вже — привод взяття воріт скасувати. Але чехи не надто тому надавали уваги, бо ж перевага шалена? Шалена! То може далі щось залетить.

А воно все ніяк не залітало, бо Мамардашвілі ж нікуди не подівся й продовжував тягнути ту команду Саньйоля, яка лише одного разу надовго зачепилась біля чужого штрафного наприкінці тайму, і вгадайте, що зробила. Забила гол, певна річ! Спочатку Станек видав розкішний сейв ногами у відповідь на удар Кашії на завершення подачі штрафного з правого флангу від Хвічі, але там був відскок від руки Гранача, тож це вже пенальті, а такі моменти Мікаутадзе реалізовує із заплющеними очима. Тож Грузія виграла тайм, який узагалі-то мала програти. Але ж статистика у футбол не грає.

Після перерви команди спробували скинути оберти, та де там. Цю гру було вже не зупинити. Хіба що кількість необачних дій у захисті, і від того — кількість гольових моментів, можна було ще якось зменшити, але не більше. Чехи майже весь другий тайм провели в тиску на чужі ворота й добились свого на завершення повної години ігрового часу. Однак не без залучення подвійної заміни до цього, бо стартовий план Гашека й цього разу не запрацював на повну.

Проте свій гол гості все ж таки знайшли за підсумком подачі кутового, коли Лінгр ударом головою на ближній спочатку влучив у дальню стійку, а відскок за лінію перевів грудьми Шик. VAR цього разу гол чехів не скасував, але й святкувати часу в них особливо не було. Тут усі розуміли, яка вага в потенційних трьох очок для кожної з команд.

Це змушувало нашу гру рухатись далі й фактично не зупинятись до останніх секунди. І чехи при цьому радо захоплювались власними атаками аж настільки, що під завісу гри грузини двічі могли вискочити на побачення з Станеком, і востаннє це просто мало завершуватись голом Лобжанідзе. Але куди пробив не чужий для українського футболу свіжий гравець?