Зміни в регламенті Ліги чемпіонів УЄФА в підсумку зачепили не тільки основний раунд змагань, а й сітку плей-оф, де від цього сезону присутній ще й попередній раунд, або неповноцінна 1/16 фіналу — тут уже можна назву обирати на свій смак. І коли нам обіцяли підвищений інтерес від кожного матчу турніру, то, напевно, організатори й самі не очікували, що в настільки ранньому етапі може з’явитись така пара команд, як англійський Манчестер Сіті та мадридський Реал.

Таким чином ми стали свідками зустрічі цих команд у четвертому розіграші Ліги чемпіонів поспіль, і це був той випадок, коли частота цих протистоянь аж ніяк не могла набриднути. Проте цього разу додавався контекст проблем у колективів Хосепа Гвардіоли та Карло Анчелотті, перший із яких дуже ніяково почуває себе від матчу до матчу, а другий страждає від постійних кадрових утрат через травми. Утім, "містян" і ця проблема стосувалась також неодноразово.

Глядачі на Етіхаді в підсумку стали свідками відкритої гри двох дуже якісних команд, у якій обидві припускались помилок у захисті власних воріт, і зрештою це мало безпосередній вплив на результат у вирішальний момент. Як би не намагався приховати всі свої переживання Сіті, але йому це не вдалось. Після активного початку на чужій половині від господарів, Реал першим створив гольовий момент, і лише Менді має звинувачувати себе в тому, що не забив раніше, аніж це зробив Ерлінг Голанд.

Те закидання Джека Гріліша з лівого флангу до штрафного на Гвардіола, який грудьми асистував партнеру, який перебував поруч, виявилось останньою корисною дією англійця в цьому матчі — далі була травма й миттєва заміна, тож кадрові негаразди для Пепа продовжуються. Ще гірше ситуація в цьому плані стала на початку другого тайму, коли стало зрозуміло, що Аканджі також довелось вимушено знімати з гри. Питання тільки в тому, чи надовго вилетіли обидва?

Тим часом у першому таймі команди обмінялись влучаннями у поперечину від Вінісіуса та того-таки Аканджі, тож жвавий футбол тільки продовжував набирати оберти, тоді як Реал мав відіграватись ще до перерви, але у Мбаппе взагалі не пішли удари в дотик. У другому таймі з цим у француза вже було трохи краще, і саме він відіграв, щоправда лише з другої спроби після перерви, відставання за рахунком для Реала. Неякісно замкнув накидання до лівого флангу воротарського від Себальйоса, але м’яч усе одно опинився в сітці.

Цікавим було те, що вже після цього гола Сіті подавав ознаки того, що ладен розсипатись під тиском суперників, але якось зумів утриматись на ногах. Вальверде та Беллінгем свої моменти так і не забили, тоді як на 77 хвилин Фодена на лівому фланзі власного штрафного збив Себальйос, і привіз пенальті, який потім спокійним ударом у лівий нижній кут реалізував Голанд.

Проте й це не все. Точніше, це могло б бути все для Реала, якби не чергова помилка Едерсона в грі ногами цього сезону. Вибив м’яч на суперника на 86 хвилині, після чого перед собою відбив удар Вінісіуса з гострого кута на правому фланзі штрафного, хоча до цього рятував і не від такого, а Діас добив. І от тоді Сіті вже остаточно поплив — у компенсований час Ковачич робить казна-що, а не передачу назад на Льюїса, чим користається Вінісіус, а потім Беллінгем добиває в порожні спробу партнера перекинути м’яч над воротарем "містян".