На завершення другого туру англійської Прем’єр-ліги організатори змагань залишили для нас головну страву всього розлогого футбольного вікенду. На Сент-Джеймс Парк у гості до Ньюкасла навідався Ліверпуль, і це була б центральна зустріч цього раунду навіть без усіх цих історій, пов’язаних із можливим трансфером шведського нападника "сорок" Александера Ісака до "червоних", який зрештою призвів усі сторони до того, що провідних гравець команди Едді Гау нині не грає у футбол узагалі.

Увесь цей зайвий інформаційний шум у підсумку призвів до того, що ми не побачили справді якісного футболу від жодної команд у цій грі. Бо Ньюкасл, зрозуміло, був заведений, але до спортивної площини це навряд чи належало. А Ліверпулю наче не вистачало емоцій у першому таймі, щоб одночасно й суперникам відповідати, і самим щось цікаве запропонувати з власного боку. Десь пів години команда Арне Слота банально не могла затриматись із м’ячем у атаці.

"Сороки" ж тим часом почали створювати перші гольові моменти, і дві спроби Гордона відзначитись на короткому інтервалі часу на завершення першої пів години зустрічі зазнали невдач. У гостей натомість був один підкручений удар Вірца, який парирував Поуп, ще на самому початку зустрічі, і на цьому все. Але навіть із цього мізеру моментів Ліверпуль примудрився забити першим. Сталось це за підсумком дальнього удару низом із зони перед штрафним від Гравенберха з рикошетом від захисника під ближню стійку.

На цьому моменті Ньюкасл закипів остаточно, бо власні моменти команда Гау до перерви так і не змогла використати, ще й суперник забив і, начебто, почав прокидатись. От і не витерпів Гордон усієї цієї метушні, хоча нерви у головного арбітра Саймона Гупера, як здавалось, мали б здати набагато раніше за гравця Ньюкасла. Удар по ногах ван Дейка з ризиком нанесення травми — пряма червона картка за підсумком перегляду VAR.

Господарі таким чином залишились у меншості на другий тайм, а вже на самому його початку пропустили контратаку з другим голом Ліверпуля. Цього разу Гакпо знову асистував партнеру, але цього разу — Екітіке, який забив у черговому матчі поспіль у новому клубі. І нащо той Ісак? Але "червоним", вочевидь, видніше.

Проте Ньюкасл, нехай і в меншості, потім влаштував суперникам такий тиск у атакувальному футболі, що не дивно, що Ліверпуль, який більше до атаки не ходив майже до завершення другого тайму, був притиснутий до власних воріт і всі ці верхові передачі до штрафного від господарів зрештою досягли мети.

На 57 хвилині аут із лівого флангу від Лівраменто спочатку пішов на голову супернику на ближній, але з гри захисник подав на дальню прямо на Гімараеса, який відіграв хоч трохи відставання за рахунком. Таку саму тактику Ньюкасл намагався сповідувати й надалі, і зрештою на 88 хвилині сталось майже неймовірне — Поуп виконав штрафний із власної половини вперед до атаки, Берн зачепився в боротьбі з Конате, від якого м’яч полетів на Осулу, а той проштовхнув його під Аліссоном просто у ворота.

Однак у всій цій боротьбі та постійних порушеннях правил команди награли аж на 11 хвилин компенсованого часу, що за таких умов було вже на користь гостей. Слот вирішив ризикнути й довірив аж п’ять ігрових хвилин молодому Нгумоа, а той тренера не підвів. На 90+10 хвилині Собослаї в центрі штрафного додумався пропустити простріл Салаха з правого флангу собі за спину, щоб партнер мав простір пробити під праву стійку, що той і зробив. Так хто забере шведський "головний приз" цього матчу? Власники "сорок" просто так на домашні ігри все ж таки не навідуються.