Черговий футбольний тиждень для українських поціновувачів футболу розпочинався дійсно видовищно, оскільки одразу двоє представників нашої країни в провідних європейських країнах у паралельному режимі брали участь у матчах своїх клубів на внутрішній арені. І допоки Віталій Миколенко та Евертон протистояли Лестеру в гостьовому протистоянні в рамках англійської Прем’єр-ліги, Віктор Циганков та каталонська Жирона навідались у гості до андалузької Севільї в рамках тридцять другого туру іспанської Ла Ліги.

Команда Хосе Луїса Менділабара за ходом поточного сезону вже встигла догратись до такого стану, що її потрапляння наступного до бодай-якогось єврокубкового змагання через чемпіонат є вкрай малоймовірним сценарієм розвитку подій. Що й казати, якщо явний середняк турнірної таблиці, а за сумісництвом і суперник з очного протистояння, мав стільки ж очок, скільки й "нервіонці" станом на момент початку звітної гри — по 41. При цьому футболісти Мічела останнім часом, так само як і Севілья, помітно додавали в плані здобутих результатів.

Цього разу Жирона вирішила зіграти від помірного захисту, вийшовши за схемою номінально з п’ятьма захисниками, яка за необхідності під час нападу трансформувалась у широкий варіант для позиційного контролю м’яча на чужій половині. Робити подібні дії гостям доводилось не так уже й часто, тому що Севілья постійно прагнула нав’язати комфортний для себе темп розіграшу м’яча, та й футболісти Мічела свідомо прагнули обирати найбільш безпечні варіанти виходу до наступів.

Але зрештою посеред першого тайму "жирондинці" таки вирішили долучитись великою кількістю виконавців на подачу кутового з лівого флангу. На 23 хвилині яблуку ніде було впасти перед воротарським Дмитровича, проте навісом на дальню стійку Мартін зумів знайти ніким неприкритого Хуанпе, а той зльоту розстріляв ворота. Місцеву публіку та власне футболістів Севільї цей епізод захопив зненацька, тож подальших спроб відігратись у виконання "нервіонців" потрібно було ще дочекатись.

Команда Менділібара пробувала різні варіанти для того, аби спрямувати м’яч до чужого штрафного, але найкраще в неї виходило просто навішувати з флангів у пошуках гравців на дальніх стійках чи в центрі штрафного. Саме таким чином обидва рази власні моменти всередині чужих володінь отримував Хіль, проте з близької відстані до бив прямо у воротаря, то взагалі промахувався повз ворота. Імпульсивним був, одним словом, як і решта його команди, яка неначе не мала потрібного настрою.

У перерві Мічел дав указівку своїм гравцям іти до чужих володінь за другим голом уже від самого моменту поновлення гри, чим гості й зайнялись, і від разу мали шанс на успіх, проте удару Рікельме з гострого кута на лівому фланзі штрафного з відскоку від його ж заблокованого прострілу трохи не вистачило сили. Зате цілком вистачило сили наступному удару від Жирони трохи ближче до воріт, який із передачі Віктора Циганкова по порожніх воротах завдавав Кастельянос, тоді як епізоду передувало влучання м’яча в поперечину за підсумком дальнього удару від Рікельме.

Зі своїм завданням каталонці впорались, тож до завершення гри ми майже не бачили їх біля чужих воріт. Менділібар натомість згодом кинув до бою Сусо, і лише за рахунок його появи на полі команда отримала хоч якусь варіативність в атаці у вигляді дальніх пострілів. Один із таких навіть прилетів у верхній каркас чужих воріт, проте це сталось майже під фінальний свисток. А тим часом більшість атак Севільї все одно зводилась до простого вертикального футболу, і хоча Гассанізі подекуди відверто щастило з вибором позиції на лінії воріт, свою команду він не дав скривдити.