Чемпіонські перегони в італійській Серії A цього сезону були якимись однобокими та в підсумку завершились достроковою перемогою Наполі посеред поточного тижня. Оскільки з визначенням команди, яка гідна першого рядка, ми вже впорались, залишалось дізнатись, хто саме представлятиме Італію на міжнародній арені в наступному футбольному році.

Зокрема, претендували як на місця в Лізі чемпіонів, так і на позиції в Лізі Європи й Лізі конференцій УЄФА римська Рома та міланський Інтер, чий матч на головній спортивній арені країни був одним із переліку насичених протистоянь рамках тридцять четвертого туру. І якщо футболісти "змій" трьома перемогами поспіль в останніх матчах хоча б натякали на власні прагнення, то підопічні Жозе Моурінью не виграли в жодній грі за цей період, тож поступово вилетіли за межі зони єврокубків.

"Вовки" цього разу вийшли в трохи видозміненому стартовому складі з нападником Андреа Белотті без забитих м’ячів у чемпіонаті в цьому сезоні в складі нового клубу. Хоча з огляду на поведінку господарів на перших хвилинах гри важко було сказати, що вони бодай у чомусь відчували дискомфорт від ротації. Рома була легкою, а інколи й легковажною, під час пересувань на чужій половині, тоді як суперники важко входили в гру та намагались триматись осторонь від м’яча.

Однак результативних дій від команди Моурінью за цей період ми так і не побачили, та й загрози, як такої, римляни не створювали поблизу володінь Онана. На цьому тлі Інтер поступово почав перехоплювати ініціативу й зрештою посунув суперників не тільки за центральну лінію, а й у позиційних атаках зачинив біля їхнього штрафного майданчика. Далі команда Сімоне Індзагі на повну увімкнула свої широкі наступальні дії та фактично не залишала можливості Ромі чіплятись за м’ячі.

Це призвело до того, що на 33 хвилині банально не встежили за комбінацію поміж фланговими гравцями Інтера, Думфріс прострілом із правого флангу на дальній стійці знайшов покинутого всіма Дімарко. За рахунок цього голу "змії" змогли не тільки забезпечити собі перемогу в першій половині гри, а й непогано почували себе після її відновлення. Моурінью було важко реагувати на несприятливий хід подій через бажання зберегти сили у власних виконавців, тож атакувальні дії Роми переживали фазу стагнації.

А Інтер натомість грав у доволі врівноваженій та розкутій манері, дрібним фолом збиваючи темп гри, а Індзагі тим часом ще й додавав свіжості власній команді за допомоги замін. Зрештою, Рома припустилась другої помилки в дріб’язковій ситуації перед власним штрафним, коли Ібаньєс на 74 хвилині чогось вирішив залишити м’яч Лаутаро, а той швидким пасом відшукав Лукаку, якому навіть не потрібно було заходити до штрафного для завершального удару під ліву стійку.

Надалі команді гостей залишалось тільки вгледіти, аби суперники не вискочили до швидкого наступу, хоча навіть із появою на полі Абрагама Рома банально не набирала потрібної ходи. Римляни намагались пручатись і навіть створили момент для Камара на одній із останніх хвилин основного часу, проте півзахисник пробив із центру штрафного високо над воротами. Підсумувавши таким чином невдалу для себе гру. Власне, у "вовків", окрім Пеллегріні, який встигав ще й арбітрам напихати, відзначити когось було важко.