Будь-яка поразка залишає певний слід для будь-якої команди. А коли йдеться про справжній розгром та виліт із єврокубків, то стає ще більш очевидним негативний вплив на футболістів перед наступним протистояння. Але донецькому Шахтарю де в чому пощастило не дати поширити похмурий настрій на тлі нищівної поразки від нідерландського Феєнорда посеред тижня (1:7) на міжнародну павзу та матчі після неї, оскільки в звітній день "гірники" проводили черговий матч національної першості.

Як і в першому колі, проти львівського Руху команда Ігора Йовічевіча грала на Арені Львів, проте вже в рамках вісімнадцятого туру української Прем’єр-ліги. Усі охочі могли пригадати напередодні події тієї зустрічі та дуже важку перемогу донеччан за рахунок голу на останніх миттєвостях поєдинку, тож, знаючи непоступливий характер команди Леоніда Кучука, можна було очікувати на продовження розвитку подій. Тим паче, що "жовто-чорним" потрібно набирати очки на межі зони перехідних матчів.

Але Шахтар ще від самого початку гри робив усе необхідне для того, аби суперники не створювали команді Йовічевіча аж занадто багато клопоту, і при цьому вона не витрачала багато ресурсів на спокійне тримання м’яча позаду. Моменти в "гірників" виникали неначе самі собою, але їм передувало монотонне розгойдування чужого захисту, тож особливого видовища на футбольному полі ми не спостерігали. Невисокі швидкості подекуди набридали й самим футболістам, і як наслідок ми бачили різкі дальні пострілі накшталт удару Судакова над ближньою дев’яткою з лівого флангу.

Посеред першого тайму тиск від Шахтаря досяг критичних показників, і зрештою захист "жовто-чорних" не впорався з вертикальною передачею Ракіцького на Келсі, яку венесуелець скинув на Криськіва, а той головою продовжив назад до штрафного на Матвієнка. Микола з дуже гострого кута пробив під голкіпером під дальню стійку, завдяки чому його команда вийшла вперед за суттєвої ігрової переваги.

І не минуло й п’яти повних хвилин, як той самий Криськів уже в центрі чужих володінь ефектним ударом зльоту вколотив м’яч під поперечину на завершення подачі Судакова з лівого флангу. Після такого подвійного пострілу долю, як мінімум, першого тайму вже було остаточно вирішено, хоча й під завісу Рух створив чи не найкращий свій гольовий момент, проте Слюбик завершив подачу штрафного з лівого флангу до межі воротарського ударом головою до рук Трубіна.

Перед початком другої половини зустрічі обидва тренери долучили до протистояння по два футболісти, але нічого істотного ці заміни не змогли заподіяти. Шахтар від самого початку тайму грав неначе в пів ноги, і суперники на загальному тлі від того стали більш помітними, але не настільки, щоб на щось почати претендувати.

У підсумку, дійшло до того, що "жовто-чорні" навіть подовгу могли перебувати з м’ячем на чужій половині, проте який від того зиск, якщо на завершення атак відсутні будь-які притомні варіанти, а опоненти ще й устигають один одного підстраховувати. До власних наступів "гірники" майже не вважали за потрібне ходити, тож Лассіна Траоре в підсумку отримував м’ячі навіть рідше за свого попередника з Венесуели.