Організатори іспанської Ла Ліги вже привчили нас до того, що найбільш пізній слот у неділю під час розіграшу чергового туру національної першості надається матчу з якомога більш гучною афішою. Мадридський Реал та андалузька Севілья — ледь не класичне протистояння останніх років у місцевих реаліях, проте в контексті двадцять шостого туру поточного розіграшу чемпіонату жодної боротьби за позиції в турнірній таблиці поміж командами не було.

Натомість був Серхіо Рамос та його повернення на Сантьяго Бернабеу, про що йшлось ледь не в кожному анонсі цього протистояння напередодні стартового свистка. А ще знову багато говорили про чемпіонські перегони поміж командою Карло Анчелотті та каталонською Жироною й поступове відновлення ігрових кондицій у "нервіонців", яким Кіке Флорес у якості головного тренера дуже непогано пасує.

У цій грі керманич андалузців не відійшов від власного бачення гри, проте в другому турі поспіль Севільї чогось не вистачило попереду. Реал на власному полі прагнув швидко вирішити всі нагальній питання, проте гол Васкеса на 10 хвилині не зарахували через фол Начо проти Ен-Несірі на лівому фланзі атаки, після чого вже Вінісіус розвертав наступ розкішним переведенням м’яча.

А ось далі з реальними гольовими моментами було все складно. Команда Флореса що точно робила добре в цій грі, так це намагалась її засушити. Мінімум простору для нападу Реала в першій половині й, як наслідок, мала кількість гольових моментів та зайві нерви на адресу головного арбітра від, наприклад, Крооса, за що німця доволі швидко посадили на жовту картку. Та й весь мадридський колектив, уключно з Анчелотті, був чогось занадто різкий цього вечора.

На перерву ми пішли з гарматним пострілом Вальверде здалеку з правого флангу під поперечину, який ледь парирував Нюланд, а повернулись із цілою зливою моментів від "королівського" клубу.

Як не забивали той-таки Вальверде, Родріго чи Вінісіус, коли попередньо робили все, що завгодно із захистом суперників у чужому штрафному, велике питання. А ось як не пропустив Реал під час убивчого моменту з близьким ударом зльоту від Ромеро, то відповідь цілком очевидна — Андрій Лунін ногою(!) витягнув мертвий м’яч.

Після такого старту другого тайму навіть дивно було, що наступним цікавим моментом у нашій грі стала несподівана м’язова травма в головного арбітра. Ісідро Діаса де Меру Ескудероса як тільки не намагались привести до тями знеболювальним та масажем, проте довелось запрошувати на поле резервного рефері Карлоса Фернандеса Буерго, бо його колега й рухатись вільно не міг.

Очевидно, що коли на тлі такого епізоду Реал забив на 81 хвилині єдиний і вирішальний гол у цій грі, то противники мадридського колективу одразу жартома, а може й ні, почали вказувати саме на зміну рефері. Але для цього приводів не було, бо подачу з правого флангу спочатку перевели необачно захисники на Модрича перед штрафним, а той розібрався, як і має робити майстер, із ударом під праву стійку.

Севілья потім хотіла піти відігравати прикрий пропущений м’яч і навіть Рамос побіг до чужого штрафного. Але його магія на Бернабеу працює тільки у "вершковій" футболці, тож ні, жодного дивовижного порятунку не сталось. Але емоцій господарі поля спалили в цій грі достатньо.