Італійська Серія A наприкінці цього сезону не дає нам аж занадто багато приводів для інтриги. Лише в зоні єврокубків та в боротьбі за останнє місце для вильоту відбувався якийсь рух перед останнім туром. Дійшло навіть до того, що матч поміж генуезьким Дженоа та Болоньєю організатори винесли на п’ятницю в окремий слот, хоча й "россоблу" все ще перебували в боротьбі за підсумкову третю сходинку в чемпіонаті.

Але головну сенсацію Тіаго Мотта та його підопічні вже зробили — вийшли до Ліги чемпіонів УЄФА, і хоча з керманичем доведеться Болоньї розлучитись найближчими днями, він усе залишав клуб із високо піднятою головою. У "грифонів" теж було, кому казати "до побачення" цього вечора — Кевін Стротман залишить клуб із Генуї найближчим часом, а також трансфер Вітіньї з Марселя навряд чи зможуть потягнути італійці.

От тому португалець і носився полем наче вжалений цього вечора — усе заради оплесків від фанатів наприкінці гри під час відходу на заміну. І це було дуже доречно для Дженоа, навпроти якої перебував фактично резервний склад Болоньї. Гості таким чином давали зрозуміти, що проводжатимуть тренера навряд чи з переможним результатом у останній грі.

Воно так і сталось у підсумку. На 13 хвилині український півзахисник Руслан Маліновський змусив Луїджі Ферраріс шаленіти, коли з передачі Мартіна з лівого флангу на другий темп під удар поцілив у дотик точно під дальню стійку, від якої м’яч і опинився в сітці. Що до цього моменту, що певний час після нього, було помітно, що генуезці помітно переважають своїх суперників у прагненні атакувати.

Болонья взагалі за цей матч мало що зуміла створити біля чужих воріт. Влучання в праву стійку посеред першого тайму та кілька непоганих дальніх пострілів після перерви — ось і все, на що награв цей експериментальний склад Мотти. "Грифони" натомість відчували градус цього поєдинку просто відмінно й докладали рівно стільки зусиль, скільки було потрібно для тримання рахунку.

І в атаку ще трошки ресурсу залишили, аби сходити на початку другого тайму, коли Вітінья нарешті добігався до забитого м’яча з передачі Гудмундссона до правого флангу штрафного, після чого перекинув воротаря й дуже гучно святкував. Очевидно, що востаннє перед поверненням до Марселю. Маліновського одразу після цього замінили на 63 хвилині, тож із інтриг у нас залишилось тільки те, чи зможе Гудмундссон забити й зрівнятись із Альберто Джилардіно за кількістю голів у Серії A за один сезон (15). Ісландець не зміг, хоча момент наприкінці гри був.