Чемпіонські перегони в українській Прем’єр-лізі тиждень тому добігли свого завершення поразкою київського Динамо на Арені Львів у Класичному проти донецького Шахтаря. Фактично, після цього для команди Олександра Шовковського два матчі, що залишались до завершення сезону, не мали жодного стратегічного значення.

Проте в передостанньому турі в "біло-синіх" була запланована зустріч із криворізьким Кривбасом, яка за будь-яких інших обставин могла б стати центральною для всього вікенду національної першості. Однак навіть із свого боку колектив Юрія Вернидуба до цього не доклав жодних зусиль — другими "червоно-білі" стати вже не могли, так само як і впасти на четверту сходинку турнірної таблиці. А отже й гру можна було провести окремо від решти матчів двадцять дев’ятого раунду, тим паче афіша все одно залишалась цікавою.

Та й сама гра розпочалась із настільки блискавичних атак обох команд, що навіть трохи здувались усі вболівальники. Спочатку Кривбас створив перший небезпечний момент із кількома спробами пробити в чужому штрафному, а вже за мить Ярмоленко заробив пенальті на правому фланзі чужих володінь за фол проти Стецькова. Хоча спочатку арбітр Ярослав Козик і призначив штрафний, але потім йому підказав VAR. Ванат забив у лівий кут.

І чи то не прийшли до тями гості, чи то в столиці була зависока температура повітря, як для весни, але взагалі ніхто на сьомій хвилині й не намагався зустріти просування Шапаренка від центрального кола до лівого флангу штрафного із завершальним ударом у правий кут. Після такого початку здавалось, що це рішення Шовковського з п’ятьма захисниками в стартовому складі стало якимось талісманом, що притягує перемогу.

Але то тільки здавалось. Потім оборону господарів знову взялись перевіряти суперники, і куди ж без проблем на рівному місці. Не могла трійка центральних розподілити поміж собою зони впливу, тож страждала в підсумку вся команда. А на 19 хвилині ще й Тимчик не завадив Твердохлібу на дальній стійці замкнути головою подачу від Бандейри з правого флангу. І якби ж то була поодинока подібна ситуація.

Перший тайм у підсумку Кривбас завершив навіть із подвійною перевагою за кількістю ударів, у порівнянні із суперниками. Але реалізація в Кривбасу залишала бажати кращого. І навряд чи Динамо при цьому із великим бажанням погодилось на дещо грубий футбол у боротьбі, який намагався нав’язати суперник. Тут радше було бажання не наробити лиха біля власних воріт.

Аби до подібного футболу не повертатись уже після перерви, Шовковський відмовився від своїх експериментів за допомоги ротації. Проте не допомогло. Кривбас провів дуже солідний відтинок гри в атаці після її поновлення, але знову не зміг реалізувати власні нагоди. Класний момент був з ударом через себе від Прінса, але Бущан був останнім, хто міг урятувати команду від чергових проблем під час стандарту у виглядів кутового.

Таким чином ігровий час спливав, гості не забивали, тож де в чому вже почали поступово втрачати концентрацію. Суперники це відчули й добили криворіжців. Широкий розіграш завершився скиданням подачі з лівого флангу на дальній стійці головою від Волошина під удар Дубінчаку в порожні ворота й на тому сторони розійшлись. Інтрига знову була тільки через спроби Шовковського експериментувати.