Оновлений формат Ліги чемпіонів УЄФА вже в першому сезоні дозволив чинному володарю головного трофея, мадридському Реалу, здійснити реквієм спогадів щодо великих протистоянь минулого за власної участі. Зокрема, і доволі свіжих у пам’яті, як, наприклад, битва за Суперкубок УЄФА проти переможця минулорічного розіграшу Ліги Європи бергамаської Аталанти.

Тоді на полі стадіону Народови у Варшаві все було прозаїчно — "Богиня" не витримала тиск суперників за умов суттєвих кадрових проблем і поступилась (0:2). Але коли ці дві команди зустрілись знову за чотири місяці, то ситуація складалось рівно протилежним чином — уже на користь команди Джан П’єро Гасперіні, яка здобула за перші п’ять зустрічей Ліги чемпіонів майже вдвічі більше очок, аніж "вершкові", і при цьому мала ледь не найкращий захист у турнірі й навіть очолювала таблицю в національній першості. Тоді як саме на "галактікос" навалились ті самі кадрові негаразди.

Незважаючи на це, Реал наче й не помічав усіх цих проблем. Просто грав у свій футбол, тоді як Аталанта припускалась таких помилок у захисті, що не покарати її за це було просто неможливо. Особливо не вдався цей матч у півзахисник Мартена де Рона, якого ставили грати в низькій позиції та зустрічати суперників на прийомі, але що не обманний рух, то нідерландець відлітав у кювет, звідки не повертався. А Реал тим часом забивав. Як Мбаппе на десятій хвилині.

Проте Кіліан у підсумку й перший тайм не зміг дограти, залишивши межі поля через пошкодження, що ще більше проблем докинуло на й без того забиту думками голову Анчелотті. Тим часом бергамаски почали прокидатись і їхні флангові атаки створювали напругу в штрафному Куртуа, яка зрештою призвела до помилки Чуамені в компенсований час та фолу проти Колашинаца на правому фланзі власних володінь.

На перерву ми йшли з голом Де Кетеларе з пенальті у верхній кут і все звелось до того, що після відпочинку цей сюжет лише буде закручуватись ще дужче. Але все одно ніхто не очікував, що помилки в обороні зразка першого тайму нічого не зможуть навчити "бергамасків". Вони двічі примудрились провалитись позаду на відтинку 57 – 59 хвилини, чим скористались Вінісіус та Беллінгем, після чого ситуацію господарям поля вже доводилось фактично рятувати.

І гол Лукмана вже за шість хвилин після того в цьому міг би дуже допомогти. Нігерієць постійно перевіряв Куртуа ударами в ближні кути, і той таки капітулював у підсумку, а ми залишились перед пів годиною ігрового часу з дійсно відкритим фіналом.

Було гостро. Подекуди — навіть занадто гостро. Але більше не результативно. Хоча гольові моменти були в обох команд. Реал дуже боязко грав у атаці, а особливо на завершенні, тоді як господарі поля кинули всі сили на штурм, і на четвертій компенсованій хвилині вже всі бачили м’яч у воротах, коли Ретегі замикав простріл Лукмана з лівого флангу у воротарському, але найкращий бомбардир Серії A станом на зараз примудрився пробити над поперечиною.