Чи існує інтрига у весняній частині італійської Серії A в контексті визначення майбутнього чемпіона країни? Хто хоче шукати відповіді на ці питання, може вільно це робити аж до останнього туру, однак відрив у 19 пунктів від найближчого переслідувача, який станом на момент початку двадцять восьмого туру національної першості устиг утворити неаполітанський Наполі, не виглядає таким, що можна подолати за час, що залишився до завершення сезону. Проте чемпіонат на цьому не зупинявся, і на підопічних Лучано Спаллетті ще очікує чимало цікавих випробувань.

Одне з таких відбувалось цими вихідними, і було ще й доволі символічним. Чинний чемпіон країни, Мілан, завітав на стадіон Дієго Армандо Марадона, як здавалось багатьом в Італії, із почесною місією з передачі скудетто в руки новим власникам. Однак ці висновки можна було вважати завчасними лише за умови одного контексту — Мілану негайно потрібно було здобувати заповітні бали, бо Аталанта вже почала підтискати знизу перед зоною Ліги чемпіонів УЄФА, а Інтер тим часом учергове поступився.

Безпосередньо на футбольному полі не було помітно жодного впливу від наявності прірви поміж командами в турнірній таблиці. Звичайний собі футбол двох амбітних колективів із гравцями високого рівня в обох складах. Навіть відсутність на вістрі атаки Наполі Віктора Осімгена через пошкодження не кидалась в очі, оскільки хоча б на початку гри Джованні Сімеоне брав участь аж ніяк не в меншій кількості епізодів у чужому штрафному, аніж у середньому партнер за командою.

Навіть перші гольові моменти обидві сторони створили аналогічним чином, але Беннасер хоча б у ворота влучив, на відміну від аргентинського нападника. Господарі, у порівнянні з матчами до цього, тим часом створювали помітно меншу кількість викликів для чужого захисту, що свідчило лишень про те, що "россонері" прагнутимуть досягти результату цього вечора. Свій шлях до цієї мети Мілан розпочав на 17 хвилині.

Діас тоді розігрався з двома суперниками в глибині правого флангу атаки, після чого видав геніальний пас на хід Леау до центру штрафного за спину центральним захисникам, а той перекинув м’яч над Меретом та передав вітання всім своїм критикам. Не встиг Наполі оговтатись від першого пропущеного, як одразу отримав другий — цього разу навіс Беннасера з лівого флангу на ближній стійці не перехопив Кім, залишивши м’яч для Діаса, який удало зіграв на відскоку від суперника.

Лише після цього команда Спаллетті наважилась загострювати на чужій половині, хоча ситуація кричуще вимагала більш швидкої реакції. Дальній постріл Лоботки в цьому плані ледь не вперше напружив безпосередньо Меньяна, як і удар Зелінські під поперечину під завісу першого тайму. Проте на створення лише цих двох нагод неаполітанці витратили майже весь час, що залишався до перерви, тож фактично жодних здобутків не мали.

Друга половина гри також розпочалась несподівано. Мілан, якому вже можна було грати другим номером, вирішив учинити інакше, і почав атакувати чужі ворота з більшим завзяттям. Жиру змарнував перший момент команди невдалим пострілом із гострого кута з лівого флангу штрафного під дальню стійку, але трохи згодом Тоналі вдало виборов м’яч у Лоботки в центрі поля, і одразу ж розпочав контратаку пасом на Леау. Виявилось, що португальцю не потрібні партнери для завершення епізоду ударом у ближній кут, який над головою пропустив Мерет.

А що Наполі після цього навіть не мав бажання піднімати голову, Салемакерс, який чи не тільки-но з’явився на полі, на 67 хвилині видав сольний прохід повз чотирьох суперників із правого флангу до штрафного, який завершив ударом під воротаря. Спаллетті на цьому остаточно змирився з поразкою, знявши провідних виконавців центру поля та нападу. У цьому матчі "Партенопеї" вщент програли саме в цих зонах.