Чемпіонські перегони в італійській Серії A залишаються питанням суто формальним, тоді як за всі інші місця у верхній частин і турнірної таблиці й досі точиться дуже серйозна боротьба. Здобуття очок у кожному наступному турі за таких умов є обов’язковою умовою, і саме тому з’являється інтрига в тих випадках, коли зустрічаються поміж собою прямі конкуренти.

Хоча за умов гри на Джузеппе Меацца в рамках тридцять другого туру національної першості поміж міланським Інтером та римським Лаціо визначення "конкуренти" було не дуже доречним, оскільки між командами утворилась солідна за розмірами прогалина в сім очок на користь "орлів". Саме колектив Мауріціо Саррі, не дивлячись на нещодавню поразку від Торіно (0:1), вважався фаворитом цієї пари, тоді як підопічні Сімоне Індзагі зі свого сьомого неєврокубкового місця могли їм тільки пообіцяти труднощі в очному двобої.

І допоки в Неаполі готувались відкорковувати ігристі вина, у північних регіонах країни аж надто намагались грати в стриманий футбол. Інтер спробував тиснути на суперників від самого початку, отримав трохи територіальної переваги, але в підсумку за першу половину стартового тайму ми побачили лише дальній постріл від Брозовича низом із центральної зони перед штрафним у лівий кут, із яким упорався Проведель.

Лаціо зі свого боку взагалі нікуди не квапився. Можливо, це Мауріціо Саррі таким чином сказав діяти власним футболістам, пригадуючи, що матч розпочинався в дуже ранній часовий слот. Проте є як є — римляни не хотіли брати на себе ініціативу, а широкі наступи супротивників зрештою досягли своєї мети. На 25 хвилині під передачу Д’Амброзіо до правого флангу штрафного відкрився Корреа, після чого покотив під удар Мхітаряну, а той пробив у дальній кут. І все добре було б для "змій", якби аргентинець уникнув би офсайду в тій ситуації.

Це був дуже важливий момент, адже вже за п’ять хвилин біля штрафного Інтера був атакований пресингом суперників Ачербі, утратив м’яч, а Андерсон та Альберто швидко організували стінку на центральному вході до чужих володінь із завершальним пострілом у лівий нижній кут. Жодних змін після цього гра не зазнала — міланський клуб так само намагався атакувати, а римський, навпаки, захищав власні ворота. Подекуди х перемінним успіхом, бо дальні удари Мхітаряна та Барелли все ж таки мали всі підстави для того, аби перетворитись на голи.

У підсумку, із загалом прийнятного першого тайму для команди Індзагі гра перетворилась на чергову потребу ліквідовувати власні помилки в захисті. Саме тому керманич Інтера вже від самого початку другого тайму почав провадити заміни не тільки власне футболістів, а й їхнього розташування на футбольному полі. Думфріс був покликаний підсили правий фланг, проте біля чужого штрафного в його зоні швидше можна було побачити Лукаку, який у цьому матчі неначе вирішив пригадати власні юні роки на фланзі.

Проте гольові моменти в "змій" виникали з дуже великими зусиллями, а в суперників тим часом додалось проблем через травму Катальді. Ключового гравця в центрі поля довелось знімати з гри, що з рештою нічого доброго для Лаціо не віщувало. А тут ще й Саррі вирішив консервувати власну команду в захисті, тож, окрім моменту з ударом від Луїса Альберто в ближній кут із правого флангу штрафного на 59 хвилині гості так нічого й не створили. А в Інтера тим часом тих гольових моментів було хоч греблю гати, і при цьому більшість із них приходили за підсумками простого вертикального футболу.

Залишалось просто влучати в площину воріт, і в підсумку з цим упорався Мартінес, що вийшов на заміну, коли на 77 хвилині Лукаку продовжив на нього до штрафного передачу з лівого флангу від Госенса в підкаті, а партнер у падінні переграв воротаря. Уже за кілька хвилин на німецького флангового футболіста знову потрібно було звернути увагу, адже він у красивому стрибку завершував навіс від Лукаку з правого флангу штрафного на дальню стійку, однак не тільки пробив поміж ніг Проведелю, а ще й серйозно пошкодив руку, тож швидко був зворотно замінений.

І тільки-но Лаціо зібрався до фінального штурму наприкінці гри в спробі відігратись, але на правому фланзі захисту необачну передачу назад віддав свіжий Пеллегріні, після чого Лаутаро залишалось лише переграти воротаря. Добре, що часу для цього вистачало аж на дві спроби, бо аргентинець у відповідальний момент знову ледь не накоїв дурниць. Отже, Наполі можна вітати з чемпіонством, а ось за Лігу чемпіонів тепер буде пекельна боротьба.