Сезон італійської Серії A поступово наближається до своєї розв’язки, і якщо якісь команди хочуть покращити своє становище в турнірній таблиці, то кращого моменту, аніж провести очне протистояння з прямими конкурентами, може просто не бути на такій короткій дистанції. Мілан у своєму прагненні опинитись у єврокубках у наступній кампанії трохи вибивався з графіку, і тому домашній матч проти Фіорентини в рамках тридцять першого туру національної першості був для команди Сержіу Консейсана надзвичайно важливим.

Бо інакше, окрім як завдяки перемоги над "ліліями", подолати скоротити до мінімального відставання в чотири залікові бали "россонері" майже не матимуть можливості. Тим часом колективу Раффаеле Палладіно зовсім трохи бракувало очок до заповітних місць у першій шістці команд країни, і оскільки всі прямі конкуренти Фіо мали проводити свої матчі лише на наступний день, у команди із Флоренції була нагода задати потрібний темп.

І команда Палладіно на старті зустрічі його задала такий, що суперники були просто в шоці, бо вже до десятої хвилини поступались у два м’ячі. Муса провалив початок зустрічі, тому Консейсан замінив його вже на 25 хвилині, проте тоді вже треба було розгрібати наслідки цього невдалого старту від американця, і, зокрема, гола на сьомій хвилині від, за протоколом, Тіава у власні ворота, а за фактом — Гудмундссона з удару на лівому фланзі штрафного.

А потім ще й Кін сказав своє слово ударом у порожні ворота з передачі Додо, якого на дальній стійці знайшов подачею з лівого флангу Мандрагода. Публіка на Сан-Сіро кинулась освистувати власну команду, бо та ніби й не стартувала в цій зустрічі взагалі. Але було важливо, що ще до заміни Муси, на 23 хвилині, "россонері" зуміли бодай один гол відіграти, коли Абрагам у центрі штрафного завершив блискавичну стінку з Пулішичем. За рахунок цього та реакції від тренера можна було далі якось змінювати хід подій.

Те, що відбувалось на полі в другому таймі, можна було охарактеризувати звичайним словом "хаос". Бо такої швидкої гри в обидва боки годі було й чекати навіть із урахуванням того, що ми вже побачили в першій половині зустрічі. Момент на момент — так і грали аж до фінального свистка. І Мілан таки знайшов свій другий гол, бо банально за кількістю моментів не міг його не знайти з точки зору футбольної логіки. Особливо це напрошувалось після того, як Рейндерс, Пулішич та Хіменес у одній атаці послідовно двічі вгатили в де Хеа та на завершення мексиканець схибив узагалі повз ворота з близької відстані.

Проте зрештою забити вдалось Йовичу, якого де в чому випадково знайшов Фофана передачею з глибини за спини захисникам, а серб реалізував побачення з воротарем. При цьому Фіорентина також завжди ходила десь поруч із забитим м’ячем із власного боку, але Меньян після перерви явно набрав оберти й витягував у принципі все, що летіло в бік його воріт. Окрім удару зльоту від Додо вже наприкінці матчу, проте там "россонері" врятував від пропущеного офсайд у бразильця під час закидання на правий фланг штрафного від Фаджолі. Так що не тільки гостям у обороні поталанило. Як для битви лише з перспективою на єврокубки — вийшло дуже яскраво.