Чи не найкращі шанси на Лігу чемпіонів УЄФА серед претендентів на дві позиції одразу після міланського Інтера та Наполі в турнірній таблиці італійської Серії A мав Мілан перед заключним туром національної першості. По-перше, на команду Массіміліано Аллегрі очікував домашній матч на Сан Сіро. По-друге, суперником був сардинський Кальярі, якому на момент старту гри взагалі нічого не було потрібно в нижній частині турнірної таблиці через дострокове збереження місця в "елітному" дивізіоні.
По-третє, "россонері" у виконанні своєї мети залежали виключно від результату власної дуелі, і якби перемогли, то це беззаперечне гарантоване третє місце, а решта конкурентів — нехай вирішують усі питання поміж собою. І коли вже на другій хвилині поєдинку Мілан відкрив рахунок у зустрічі зусиллями Салемакерса, для якого на правому фланзі штрафного залишив закидання Томорі з глибини Хіменес передачею головою, то все було схоже на те, що це мають бути три дуже легкі залікові бали. Навіть публіка на Сан Сіро спокійно реагувала на цей дуже важливий швидкий гол.
Але… Подальші події фанати на трибунах також супроводжували без якогось зайвого гамору, напевно, були просто шоковані реакцією команди Аллегрі на власний успіх. Мілан віддав м’яч суперникам, і ті спочатку навіть не повірили в своє щастя, тож атакували ледь не пішки, бо, знову ж таки, потреби нагнітати події в заключному матчі сезону для команди Фабіо Пізакане жодної не було.
Утім, за ходом гри "острів’янам" усе більше вдавалось просувати м’яч на чужій половині, і зрештою на 19 хвилині невгамовний плеймейкер Гаетано змусив Меньяна тягнути з дальньої дев’ятки закручений удар із лівого флангу штрафного, заробив кутовий для своєї команди, а подача Оберта на дальню стійку завершилась скиданням головою від Міни під удар Борреллі в падінні з меж воротарського.
Часу до завершення зустрічі на той момент залишалось ще чимало, тож пропущений м’яч від донедавна претендента на виліт не мав створити особливого тиску на Мілан, навіть з урахуванням того, що в турнірній таблиці вже тоді почали проглядатись певні негативні для "россонері" тенденції. Але це лише за умов, якщо б команда Аллегрі мала резервний план дій на цей випадок, тоді як його, судячи з усього, у неї не було.
І якщо після пропущеного гола в господарів хоча б гольові моменти для Нкунку та Фофана були в наявності, то в другому таймі Кальярі спокійно тримав м’яч у ногах власних футболістів і не було схоже, що Мілан щось має проти цього. А вже на 57 хвилині подача штрафного з лівого флангу від Гаетано на ближній стійці завершилась переведенням на дальню для Родрігеса, який замкнув передачу партнера перед порожніми воротами. І ситуація для команди Аллегрі стала фатальною.
Жодної реакції Мілана, жодної реакції на трибунах, і всі розуміли, до чого рухається ця гра. У заключні хвилини команда Пізакане своїми контратаками значно сильніше загрожувала сформувати розгромний рахунок, аніж "россонері" своїми кволими спробами відігратись заслуговували на порятунок у цій дуелі. Як наслідок, лише з одним моментом Рабьо з посередньої якості ударом у падінні в центрі штрафного на трибуни господарі повністю провалили своє завдання, а Аллегрі після свистка просто накивав п’ятами в напрямку роздягальні, бо атмосфера на трибунах була явно не дружньою для тих, хто перебував на полі у "червоно-чорних" кольорах.
У підсумку Мілан за сезон набрав 70 залікових балів та фінішував на п’ятій сходинці, тож гратиме в Лізі Європи УЄФА, тоді як сардинський Кальярі зупинився на чотирнадцятому місці з 43 очками.
Мілан — Кальярі 1:2
Голи: Салемакерс, 2 — Борреллі, 20, Родрігес, 57
Мілан: Меньян — Томорі (Атекаме, 62), Габбія, Павлович — Салемакерс, Фофана (Леау, 68), Яшарі (Модрич, 62), Рабьо, Бартезагі — Хіменес (Пулішич, 46), Нкунку (Фюллькруг, 62).
Кальярі: Капріле — Зе Педру (Палестра, 63), Міна, Родрігес (Доссена, 63) — Дзаппа, Адопо, Гаетано, Дейола (Сулемана, 74), Оберт — Еспозіто, Борреллі (П. Менді, 74).
Попередження: Павлович, Меньян — Педру, Сулемана