Дванадцятий тур іспанської Ла Ліги став часом, коли в моді були регіональні протистояння. І якщо каталонська Барселона напередодні виграла своє "автономне" дербі в баскського Реала Сосьєдад на останніх хвилинах (1:0), то мадридський Реал на наступний день мав проводити домашній матч проти Райо Вальєкано в рамках столичного принципового двобою. І все це відбувалось у контексті чергової перемоги каталонської Жирони з Артемом Довбиком та Віктором Циганковим у складі, що відверто починало дратувати флагманів іспанського футболу.

Але команді Карло Анчелотті гріх було жалітись на результати власних виступів що на внутрішній, що на міжнародній аренах. "Бланкос" у Лізі чемпіонів УЄФА, матчі якої для них відбуватимуться наступного тижня, уже майже обома ногами в плей-оф, тоді як у чемпіонаті в "королівського" колективу за втраченими очками була рівність із Жироною, але перемога в очній дуелі давала їм простір для маневру. Але й Райо був відносно неподалік Реала в турнірній таблиці та ще й не програвав від початку вересня.

Гості Сантьяго Бернабеу кудись побігли пресингувати на чужу половину на самому початку матчу, але доволі швидко цю їхню акцію розвернули в зворотному напрямку. Довелось навіть Дімітрієвські вперше по-справжньому вступати в гру, коли Вальверде вивалився з ним на побачення в центрі штрафного, однак переграти ударом у лівий кут не зумів. Відтоді розпочався доволі рваний темп дербі, у якому Райо намагався не пускати Реал до власних володінь, тоді як до атаки майже не ходив.

І тут, на рівному місці Беллінгем опинився на газоні, невдало при цьому спершись на руки, після чого ще й Ісі в боротьбі придавив його зверху. У підсумку, англійця ще довго приводили до ладу, а у фанатів Реала тим часом зупинилось серцебиття, бо втрачати такого гравця команді було просто не можна. Але обійшлось. У будь-якому випадку, Джуд дограв матч до завершення.

Він та його партнери при цьому продовжували атакувати ворота суперників у першому таймі та мали просто якусь непристойну кількість моментів для забитих м’ячів, але Дімітрієвські та погана влучність самих гравців Реала грали на користь Вальєкано дуже помітно. У другому таймі передумов для зміни співвідношення сил на полі не було, проте додався ще й градус боротьби, тож подекуди гравців відверто заносило.

Завершувався матч тим, що ми більше дивились, як хтось когось відтягує за межі чергового зіткнення стінка на стінку, а не грає в футбол. Хоча, можливо, це й було стратегією Райо, бо суто в спортивному ключі зупинити Реал просто не вдавалось. А моменти тим часом сипались на ворота Дімітрієвські, тож він і сам був радий допомогти умовному Вінісіусу отримати другу жовту картку, але арбітр Хуан Мартінес Мунуера відмінно тримав руку на пульсі. Зрештою, "бланкос" так і не забили.