Мадридський Реал остаточно залишив за собою перше коло поточного розіграшу іспанської Ла Ліги, але цей факт узагалі не накладав жодного відбитку на протистояння, що мало завершувати звітній ігровий день у рамках дев’ятнадцятого туру. На Монтіліві в гості до каталонської Жирони завітав інших колектив із столиці — Атлетіко, і це була дійсно велика подія, оскільки настільки потужним суперником команда Мічела завершувала фантастичне для неї перше коло національних змагань.

На жаль, оголошення стартових складів нас не потішило — у господарів знову не був присутній Віктор Циганков через процес відновлення після травми, тож для Артема Довбика вчергове була підготовлена роль ключового гравця на вістрі атаки команди. І вже на перших секундах українець мав відігравати її повною мірою, але з прострілу Савіо з правого флангу в падінні пробив над воротами.

Не проблема — за мить Жирона повернулась до меж чого штрафного та просто не побачила спротиву сполоханого захисту суперників. Валері отримав передачу Торре з глибини атаки до входу на лівий фланг штрафного та поклав прицільний удар під дальню стійку. І це було дійсно цікаво, оскільки побачити такий розгублений колектив Дієго Сімеоне в настільки відповідальній грі було справжньою несподіванкою для нас.

Варто одразу зауважити, що "матрацники" доволі швидко повернулись до гри, або ввійшли до неї належним чином, разом із голом уже за декілька хвилин, однак сам малюнок матчу взагалі не відповідав їхнім очікуванням. Мората уникнув офсайду під час скидання головою від Грізманна до правого флангу штрафного та переграв Гассанігу ударом у дальній кут. Але посеред першої половини Коке привіз атаку на власні ворота, і якщо Мартін із першої спроби не переграв Облака, то завадити Савіо добити м’яч у порожні ворота вже ніхто не зміг.

Фірмовий пресинг від Атлетіко в першому таймі не працював, нападники грали окремо від решти команди, тоді як Жирона спокійно нав’язувала суперникам свій темп та постійно намагалась піймати їх під час контратак. Але вийшло це зробити в ще більш несподіваній ситуації — під час стандарту у вигляді кутового на лівому фланзі на 39 хвилині, який команда Мітчела раптово вирішила розіграти, а подачу Алейша собі за спину з ближньої стійки на дальню перевів Довбик, після чого Блінду залишалось лише не схибити перед воротами.

Проте й це ще не все було, як для цього шаленого першого тайму! Тільки-но розпочався компенсований час, як рахунок мав узагалі ставати 3:3, проте Жирону врятувало лише диво від повного провалу в захисті. Мората обмежився лише дублем до перерви, бо його гол із передачі Де Пауля до правого флангу штрафного був чистим, а ось потенційний асист від Хіменеса пішов уже до офсайду в центрі чужих володінь.

Але з таким вибуховим початком другої половини гри, який продемонстрували "матрацники", той третій м’яч був лише питанням часу. І, звичайно, безлічі змарнованих гольових моментів, бо тільки Грізманн за лічені хвилини міг відзначатись двічі, проте й третій гол своєї команди записав на власних рахунок той-таки Мората. Знову Де Пауля не втримали в глибині атаки, після чого довелось змиритись із убивчою реалізацією моменту від Альваро.

Такий перебіг подій команду Мічела не міг влаштовувати, бо нічого доброго він не передбачав. Однак Жироні якось удалось утримати суперників від подальшого розвитку проміжного успіху в атаці й Атлетіко майже не мав гольових моментів аж до самого завершення гри. Натомість Довбик та Коуту отримали пару непоганих нагод, але Облак виглядав непохитно.

А потім Сімеоне чого вирішив, що й нічиєї в цій грі буде достатньо для його команди, тож відбувались заміни з акцентом на оборону й саме в цей момент зробили випад суперники. На першій компенсованій хвилині Мартін на вході до лівого флангу штрафного пішов один проти трьох суперників та якось зумів виштовхнути м’яч у дальню дев’ятку, на що взагалі не очікував Облак. У Монтілі в той момент точно б зірвало дах, якби він був над трибунами цього невеличкого стадіону.