Іспанська Ла Ліга вийшла з-за святкового столу після нетривалої павзи та знову була готовою до того, аби тішити футбольних уболівальників. А тут ще й дев’ятнадцятий тур національної першості настав раптово, що в місцевих реаліях мало сигналізувати про проходження командами екватору поточної кампанії. Насправді, доволі важливий етап, бо навіть щодо визначення лідера чемпіонських перегонів у чемпіонаті Іспанії в цьому сезоні геть не все однозначно.

Каталонська Жирона добряче наробила галасу за попередні декілька тижнів, проте мадридський Реал усе одно залишав за собою контроль над ситуацією, бо став єдиним колективом який до початку звітного дня долав футболістів Мітчела. Це давало "королівському" клубу можливість стати проміжним чемпіоном країни після першого кола та спокійно готуватись до Суперкубка Іспанії, але на шляху в команди Карло Анчелотті стояла Мальорка, нехай і грати проти неї доводилось на рідному Сантьяго Бернабеу.

І це було справді цікаве протистояння, бо Хав’єр Агірре привіз команду, яка, начебто, була готова захищатись увесь матч, а вийшло в підсумку так, що гості ледь не більш цікавими за іменитих суперників виглядали в атаці. У будь-якому випадку, так воно було в першому таймі, бо Реал почав нервувати від того, що арбітр давав боротись, а моментів біля воріт Райковича "бланкос" створювали обмаль.

Постріли Беллінгема головою та Вінісіуса з дальньої відстані ми можемо пригадати в цьому контексті, тоді як під завісу першого тайму в Мальорки було влучання у поперечину за авторством Санчеса, а також невикористаний момент Ларіна. Під час останнього навіть завжди спокійний Лунін не витримав від відсутності свистка за підсумком його боротьби проти Кости, і отримав попередження за незгоду з рішенням арбітра.

Усе це позначалось на діях гравців Реала й після перерви, із якої "вершкові" виходили також не надто вдало й ледь не пропустили під час дальнього удару Кошти з лівого флангу, який на себе прийняла протилежна стійка воріт за спиною українця. І тільки після цього команда Карло Анчелотті почала прокидатись і ми побачили ту саму перевагу мадридців за класом над суперниками.

Атак на ворота Райковича відчутно побільшало тоді, коли замінили занадто заведеного Вінісіуса, і ледь не з першої спроби зайти до чужого штрафного Браїм Діас у падінні поцілив ударом головою в праву стійку під час спроби зіграти на добиванні від чергового сейву воротаря суперників. А вже на 78 хвилині навіс від Модрича з кутового на лівому фланзі знайшов голову Рюдігера в центрі штрафного, а той пробив точно в дальню дев’ятку.