Динамо Київ змарнувало можливість здобути очки в матчі проти Ренна

Кризовий стан київського Динамо на початку нового футбольного року став чи не найбільш обговорюваною темою сьогодення. Уже встигла промайнути навіть міжнародна павза, команда Мірчі Луческу встигла двічі перемогти в українській Прем’єр-лізі, проте ні, вибагливе вболівальницьке середовище цими результатами не змогло задовільнити власні інтереси. По-перше, "біло-сині" не демонстрували гри, яка б могла привернути до себе увагу. По-друге, результатів на міжнародній арені все ще не було.

Виправити цей недолік Динамо, із дуже обережними сподіваннями, відправилось у звітній день в гості до французького Ренна, однак місцевий однойменний колектив завжди мав здібності вставляти гачки в колеса своїм опонентам, якого рівня вони б не були. За всіма цими невдачами, які супроводжували столичний колектив на початку нового сезону, команда Луческу, здається, розтринькала власний авторитет, бо навіть головний керманич "червоно-чорних" Бруно Женезіо не приховував, що хоче не просто перемоги власної команди, а ще й здобути звитягу з "великим рахунком".

Важкий початок гри для Динамо з такими очікуваннями суперників був фактично гарантованим, тому геть не здивувало, що Ренн на легких ногах просувався обома флангами нападу, і подекуди захист киян припускався жахливих помилок. Пристрілка в бік воріт Бойка при цьому забрала в господарів достатньо багато часу, проте це залишало перед "біло-синіми" можливість прочитати стандартний маневр опонентів із початком ривку на одному з крил нападу з подальшим просуванням до штрафного.

Чи вчасно не зорієнтувались, чи зорієнтувались, проте не пристосувались, але команда Луческу пропустила гол в середині першого тайму, коли Гуїрі з лівого флангу вирізав до штрафного, а Тер’є в дотик пробив над Бойком із гострого кута. Найбільше лякало те, що Динамо на цьому моменті могло остаточно втратити контроль над перебігом справ на футбольному полі. Зрештою, пощастило, кияни цього не допустили.

Уже незабаром ми побачили перші спроби гостей виходити до масованого штурму чужих воріт, якому неодмінно передувала спроба знайти Бєсєдіна дальнім пасом, а вже від вдалості першого дотику у виконанні форварда залежав подальший рух інших партнерів. Саме таким чином на 33 хвилині Динамо й забило власний гол — пас із глибини лівого флангу Артем п’ятою скинув на Буяльського, а той одразу перевів далі на Циганкова. Віктор не зміг пробити голкіпера з першої спроби, проте вдало зробив це з добивання, після чого його команда дограла час, що залишався до початку перерви, на рівних із суперниками.

Мірча Луческу перед початком другого тайму не став робити заміни, і це, можливо, було великою помилкою, бо вже з моменту Ассіньона на самому початку було зрозуміло, що злізати з воріт Бойка суперники навряд чи схочуть. А ту ще й Динамо почало демонструвати звичні проблеми з побудовою атак, що створювало невтішне загальне тло цього поєдинку.

Моментів у Ренна було небагато, проте виникали вони регулярно. Правий фланговий захисник суперників фактично оселився біля штрафного киян, а Бурежо постійно виказував бажання тонкою передачею пошити в дурні захисників суперників. Бойко інколи доводилось рятувати власні ворота, однак навряд чи навіть самі "червоно-чорні" були задоволені власною грою, бо їй усе ж таки не вистачало гостроти.

Гості мали всі передумови для того, аби повезти до України нічийний результат, але на 88 хвилині захисники вирішили погратись у пас перед суперниками біля власного штрафного, і зрештою цапом-відбувайлом став Денис Попов, який утратив м’яч під тиском Дезіре Дуе, а юнак із Ренна потім спокійно переграв Бойка в штрафному. Такого подарунка долі навіть у Франції на той момент уже не чекали.