Шахтар утримав перемогу над Ренном

Зимові павзи в українському футболі й без того забирають чимало часу, а тут ще й ФІФА на завершення 2022 року вирішила провести чемпіонат світу в Катарі, тож відпочинок для команд по всьому світу розпочався трохи раніше запланованого. Звісно, що за таких умов відповідні зміни були зроблені й у розкладі підготовки наших учасників весняної частини єврокубкових змагань. А ось що дійсно не зазнало жодних змін, так це базові дати проведення перших матчів попередніх раундів плей-оф Ліги Європи та Ліги конференцій УЄФА, де беруть участь донецький Шахтар та дніпровський Дніпро-1 відповідно.

І ось, календар перейшов на 16 лютого, коли "гірники" під керівництвом Ігора Йовічевіча та без нападника Михайла Мудрика, що вже грає в Лізі чемпіонів у складі лондонського Челсі, мав зіграти проти суперника, ім’я якого знав більше двох місяців — французького Ренна. Команда Бруно Женезіо знову зібрала молодий та амбітний склад, проте втратила капітана Мартена Тер’є за підсумком жахливої травми на початку календарного року, а також розгубила ігровий тонус у плані здобуття результатів у матчах Ліги 1.

На тлі тривалої зимової павзи в Шахтаря не було особливих варіантів поведінки вже з перших хвилин звітного матчу. Та й Ігор Йовічевіч відмовився ризикувати з нав’язуванням комфортної для його команди гри супернику більш якісних кондиціях. Довелось тримати оборону та інколи робити контрвипади за рахунок швидких футболістів. Дякувати долі, що таких у "гірників" у складі налічується одразу кілька.

Уже на одинадцятій хвилині обрана Шахтарем тактика почала приносити перші здобутки. Ренн повністю провалився на правому фланзі захисту, і отримав туди глибоку діагональ на хід Михайліченку, якому з гострого кута все ж таки не вдалось пробити досвідченого Манданда, проте на добиванні перед порожніми воротами опинився Дмитро Криськів. Самовпевненість французького суперника, якщо й існувала до цього, була повністю розбита після такого швидкого прийому від господарів.

Подальший час у першій половині гри "гірники" знову вирішили присвятити глибокому захисту, і навіть їм цього разу вдавалось непогано втримувати суперників подалі від створення небезпечних моментів. Не без огріхів, звісно, як, наприклад, можна було помітити за діями Бондаренка на 33 хвилині, коли з його подарунком Токо Екамбі не знайшов нічого кращого зробити, аніж просто пробити у воротаря донеччан.

І ось тримався в такому темпі Шахтар, тримався, а потім, уже під завісу тайму, Криськів зробив прискорення до лівого флангу штрафного, звідки прострілив на Коноплю, а партнера невдалим рухом на випередження збив Угочукву. Щось там просив передивитись арбітра опорник суперників, але й без повторів було зрозуміло, що це пенальті. Проте виконання від Бондаренка в лівий нижній кут вийшло не до кінця чистим — Манданда дотягнувся, але пропустив під пахвою.

Сказати, що такого рахунку не можна було очікувати перед початком гри — нічого не сказати. Дивина, та й годі! Проте Шахтар навіть сподівався сходити до результативного наступу на початку другого тайму, але це вже було б занадто. Знову довелось захищатись, тоді як Ренн помітно збільшив рівень інтенсивності перед штрафним, і зрештою забив свій м’яч. На 59 хвилині Токо Екамбі залишили вільним на дальній стійці під час подачі від лівого кута штрафного від Доку, і він спокійно розстріляв ворота. Звісно, що від цього аж ніяк не заспокоїлись події довкола штрафного "гірників".

Проте чи можемо ми пригадати реальну загрозу воротам Трубіна? Були удари у виконанні того ж Екамбі, але куди більш цікавими були нагоди в Степаненка чи Сікана, який зрештою вийшов замість Траоре, або того ж Зубкова. Не вистачало, хіба що, цілісності наступам донеччанам, і, звичайно, не обійшлось без нервів у компенсований час. Проте то було звичною справою, тоді як перемога — приємним здивуванням.