Сьомий тур української Прем’єр-ліги містив у своєму розкладі одразу кілька протистоянь із цікавими афішами, однак найбільш очікуваною та історично статусною серед них вважалась усе ж таки гра на полі стадіону Україна поміж львівськими Карпатами та київським Динамо. І що цікаво, цього разу ані команда Владислава Лупашка, ані колектив Олександра Шовковського, не підходили до очного двобою на тлі впевнених виступів.

Бо "леви" в принципі від самого початку сезону встали не з тієї ноги, тож загубили якусь шалену кількість потенційних балів усього за шість зіграних матчів, що явно не відповідало рівню амбіцій цього клубу. У той самий час дві нічиї в матчах чемпіонату поспіль так само не виправдовували реноме чинного чемпіона країни для "біло-синіх", тож статус гри – статусом гри, а перемогти кортіло кожній із сторін.

У підсумку афіша виправдала себе на повну, бо навіть за неповної посадки глядачів на трибунах України атмосфера була просто чарівною, і Лупашко собі в підсумку не зрадив та не відмовився від атакувального футболу проти явного фаворита. Моменти біля воріт Моргуна почали виникати майже одразу, і зрештою посеред першого тайму стався результативний вибух від "левів".

Альварес скористався відскоком від подачі з лівого флангу перед чужим штрафним і спрямував удар під ближню стійку воріт Динамо. Це сталось на 24 хвилині, а вже на 27 фанатам Карпат знову довелось здійматись на ноги, оскільки Краснопір п’ятою перевів простріл Костенка з ближньої стійки під удар Бруніньйо, а той подвоїв перевагу команди Лупашка. Проте реакції від тренера, окрім сором’язливих оплесків, ми не побачили. Щось відчував.

І недарма. Бо як би добре не грали Карпати в першому таймі, а моменти в суперників усе одно періодично з’являлись, тож Динамо в підсумку в одній з останніх атак перед перервою відіграло один пропущений м’яч. Піхальонок із кутового з правого флангу подав на ближню, де Караваєв замкнув головою. Після цього ми пішли переводити подих.

Усе заради того, щоб Динамо вже на початку другої половини гри зробило нас свідками карколомного камбеку. Усе сталось надзвичайно швидко — спочатку стінка Шапаренка та Волошина на правому фланзі завершилась прострілом останнього на першого під удар на ближній стійці, а потім ще одну подачу Піхальонка з розіграшу кутового на лівому фланзі зльоту замкнув у центрі штрафного Караваєв. Карпати до такого не були готові. Та й ніхто не був готовим, якщо чесно.

За рахунок цього "біло-синім" якось удалось відвести загрозу від власних воріт, і навіть більше — із моментами Шапаренка та Шоли Динамо цілком могло добити суперників завчасно, і тоді б не було того, свідками чого ми стали на останніх хвилинах. Проте у воротах "левів" був справжній лев Домчак, і тому всі потуги киян забити четвертий м’яч нічого не вартували.

А вже в компенсований час команда Лупашка зробила те, що й проти Шахтаря, — пішла тиснути на чужі ворота й цей тиск спрацював. Моргун погано зіграв спочатку проти подачі Бруніньйо з лівого флангу, після чого Бражко мав із порожніх воріт вибивати добивання відскоку від Клименка, а потім у другій хвилі атак Мірошніченко побачив, що воротар не встигає закрити ближній кут, і дав із дальньої відстані з лівого краю поля прямо під стійку.

У наступному турі львівські Карпати гостюватимуть в Олександрії, тоді як київське Динамо прийматиме лондонський Крістал Пелес у рамках Ліги конференцій УЄФА посеред тижня, після чого вдома зіграє проти харківського Металіста 1925 вихідними в чемпіонаті.

Карпати — Динамо Київ 3:3
Голи: Альварес, 24, Бруніньйо, 27, Мірошніченко, 90+3 — Караваєв, 43, 52, Шапаренко, 50

Карпати: Домчак — Полегенько, Бабогло, Педрозу, Мірошніченко — Чачуа (Клименко, 81), Альварес (Танда, 81), Бруніньйо — Вітор, Краснопір, Костенко (Фабі, 74).