На завершення суботньої програми дванадцятого туру української Прем’єр-ліги організатори змагань запропонували нам переглянути вельми цікавий двобій на стадіоні Україна у Львові, де вчергове на потужну підтримку місцевої торсиди вболівальників розраховували львівські Карпати. І без допомоги команді Владислава Лупашка, який продовжує відбувати дискваліфікацію, у домашній грі проти криворізького Кривбасу дійсно було б надзвичайно важко, оскільки йшлось про двобій колективів, які наприкінці минулого сезону дуже хотіли, але синхронно пролетіли повз єврокубки.

І справді, відчувалась напруга в цьому протистоянні належного рівня для того, щоб матч почав розкриватись відносно швидко. "Леви" при цьому атакували навіть трохи більше за суперників, і точно були більш гострими за гостей, а особливо моменті з ударом Вітора на 10 хвилині, який уперше як слід розім’яв Кемкіна. Усе заради того, щоб уже за шість хвилин воротар Кривбасу, якого орендували влітку саме в Карпат, припустився помилки, яка в підсумку стала для його нинішньої команди фатальною.

Кемкін вискочив на перехоплення передачі за спини захисникам від Бруніньйо на хід Вітору, але за межами штрафного підкатом збив суперника. І оскільки епізод стався не в карному майданчику, то й розглядали його як фол у якості останнього захисника на шляху до порожні воріт. Звичайно, це вилучення, після якого всі початкові плани тренерів на цю гру можна було викидати в смітник. Кривбас ще й центрального нападника Парако був змушений знімати, тоді як той до цього м’яч бачив хіба що в повітрі десь біля себе.

Почався геть інший футбол, у якому Карпати намагались перевіряти свіжого голкіпера Маханькова, який також пов’язаний із львівським клубом був на певному етапі власної кар’єри, і недарма. Спочатку Володимир спокійно відбивав навіть найбільш гострі постріли від Вітора, завданням якого на цю гру, як із часом почало здаватись, було просто гатити по воротах без урахування якості чи позицій партнерів, або дистанції до воріт. Така собі тактика, але "леви" за рахунок неї таки знайшли слабке місце Маханькова.

На початку другого тайму під час дальнього удару Бруніньйо в зоні перед штрафним голкіпер Кривбасу чомусь вирішив відбити м’яч кулаками, і в підсумку відправив його собі за комірець. Оце так номер! Подумали господарі, але святкували свій успіх так, немов розуміли, що тепер перемога точно від них нікуди не подінеться.

І були праві. Далі Карпати начебто й перебували більше з м’ячем до певного відтинку вже наприкінці матчу, коли Кривбас раптово для всіх присутніх ожив і почав атакувати, але це були просування лише заради того, щоб Вітор якнайшвидше дістався до своєї десятки ударів по воротах і нарешті заспокоївся. Маханькова, на відміну від того-таки Бруніньйо, Пауло в цей вечір так і не перехитрив своїми пострілами. А на останніх секундах команда Патріка ван Леувена взагалі могла перевернути цей гральний стіл, на якому карти розкладали Лупашко та Лавриненко, моментом з ударом головою від Задераки, проте Домчак здійснив, як виявилось, вирішальний сейв у цій грі.

У наступному турі львівські Карпати прийматимуть харківський Металіст 1925, тоді як криворізький Кривбас зіграє домашній матч проти рівненського Вереса.

Карпати — Кривбас 1:0
Гол: Бруніньйо, 47

Карпати: Домчак — Сич, Бабогло, Педрозу, Полегенько — Чачуа, Танда, Бруніньйо — Шах (Клименко, 58), Краснопір (Ігор, 84), Вітор.

Кривбас: Кемкін — Юрчец, Конате, Рохас (Є. Шевченко, 90), Дібанго — Задерака, Араухо, Твердохліб (Мулик, 90) — Каменський (Микитишин, 58), Парако (Маханьков, 22), Мендоза.