У продовження недільної частини чотирнадцятого туру української Прем’єр-ліги харківський Металіст 1925 уперше опинився на стадіоні Лівий Берег, де взагалі-то від самого початку хотів проводити свої номінально домашні матчі від моменту повернення до "елітного" дивізіону, але після плей-оф за місце в УПЛ проти власників цієї арени та конфлікту поміж уболівальниками обох команд був змушений розміститись у Житомирі. А от на Лівому Березі свої найближчі домашні матчі в складних погодних умовах планує проводити саме кам’янець-подільський Епіцентр.
Таким чином, принаймні тимчасово, команда Сергія Нагорняка залишила тернопільський стадіон ім. Романа Шухевича й спробувала зняти "прокляття" домашніх матчів, оскільки ще жодного очка в дебютному для клубу сезоні на такому рівні не було здобуто саме в домашніх умовах. А от на виїзді Епіцентр хоча б 10 залікових балів, але таки назбирав. Утім, цього недостатньо для того, щоб почувати себе в безпеці. У команди Младена Бартуловича тим часом проблеми були геть інакшого характеру — кадрів "жовто-синім" явно не вистачало для того, щоб упевнено крокувати турнірною дистанцією.
Обом командам потрібні були залікові бали. На цій думці й розійдемось, бо щось пороблено цьому туру в плані результативності, і ми знову не побачили забитих м’ячів. Узагалі. Жодного. Навіть із порушенням правил. І не сказати, що це стало прямим наслідком надзвичайно успішної гри воротарів по обидва боки поля, а скоріше браку думки в обох команд у завершальній третині.
Хоча й гравці центральних ланок по обидві сторони барикад доклались добряче до того, щоб м’яч не просувався швидко до передньої лінії, і лише цього вже було достатньо для того, щоб переважна більшість пострілів виконувалась із-за меж штрафного. Особливо помітним у цьому плані був Іван Литвиненко в складі гостей, який ледь не всі удари власної команди записав на власний рахунок, проте Білику це давало виключно додаткової розминки й можливість не змерзнути.
Варакута на протилежному боці поля теж без діла не стояв, бо команда Нагорняка цього разу м’яч суперникам вирішила не віддавати, і на певному етапі навіть переважала їх за контролем. Інша справа, що й у Епіцентру попереду було якось надто порожньо, щоб претендувати на забиті м’ячі. Другий тайм у цьому плані давав більше приводів для роздумів.
Однак, знову ж таки, усе зводилось до того, що хтось має вистрілити здалеку, а хтось потім зачепитись за м’яч, якщо пощастить, у кращому випадку, і таким чином змарнував свою нагоду Петер, із кількох метрів на останніх хвилинах зацідивши м’яч над воротами на межі чужого воротарського. Зрештою, усе звелось до того, що всі залишали межі поля незадоволеними, але команда Нагорняка, мабуть, меншою мірою, бо все ж таки це було її перший "домашній" здобуток у "еліті". А це вже історія.
У наступному турі кам’янець-подільський Епіцентр гостюватиме в СК Полтава, тоді як харківський Металіст 1925 прийматиме рівненський Верес.
Епіцентр — Металіст 1925 0:0
Епіцентр: Білик — Кирюханцев, Мороз, Кош, Климець — Себеріо (Ліповуз, 90+3), Запорожець, Джеоване (Миронюк, 66) — Сидун, Супряга (Борячук, 85), Сіфуентес.
Металіст 1925: Варакута — Салюк, Є. Павлюк, Шабанов, Крупський — Литвиненко, Калюжний, Забергджа — Антюх, Мба (Петер, 61), Рашиця (Когут, 61).
Попередження: Себеріо — Крупський