Двадцять перший тур української Прем’єр-ліги видався розірваний у просторі та часі, розтягнувся майже на весь тиждень і лише формально завершувався надвечір неділі матчем у Львові, де цього разу місцеві Карпати вже в ролі повноцінного господаря стадіону Україна приймали київську Оболонь. Поєдинок, який уже встигли охрестити "зелено-білим" дербі у нашому футболі, а з точки зору прагматичного становища команд у турнірній таблиці це була справжня битва за місце поближче до екватору.
Окрім цього, ця гра мала стати ще одним випробуванням для нового іспанського головного тренера "левів" Франсіско Фернандеса, тоді як попередню зустріч на цій самій арені у формальній ролі гостей для його команди проти СК Полтава навряд чи можна було такою вважати. При всій повазі для команди Павла Матвійченка, вона згоріла з рахунком 0:4, тоді як "пивовари" на чолі з Олександром Антоненком хоча б спробували зачепитись за результат у столичному дербі проти Динамо (1:2).
Цього разу київський колектив також розумів, що простого життя на полі суперників годі й очікувати, бо Карпати нині реально спраглі до перемог, і тим паче це стосується їхніх матчів перед рідними вболівальниками в статусі повноцінних господарів стадіону, бо до цього тішити успіхами місцеву торсиду вдавалось аж один раз. А це вже накладає певний відбиток на сприйняття роботи клубу загалом.
Проте цього вечора для «левів» усе пройшло навіть дуже добре. І точно набагато краще, аніж вони й самі могли від себе очікувати. Оболонь у звичному низькому блоці намагалась грати через швидкі виходи до атаки, але з реальних гольових моментів у першому таймі ми можемо пригадати в команди Антоненка лише дальній удар Приймака, який витягнув із-під поперечини Домчак.
Тоді як на протилежному боці поля життя по-справжньому вирувало й моменти господарі поля створювали аж надто легко, щоб у підсумку це не отримало жодних наслідків. Оболонь у підсумку пропустила, коли посеред першого тайму начебто проста подача Бруніньйо з лівого флангу з рикошетом від спини Кулаковського перетворилась на парашут за спину Марченку. А от наприкінці першої половини гри удар Алькайна в зоні перед штрафним під праву стійку вже був повноцінним індивідуальним шедевром.
Антоненко спробував відреагувати замінами поперерві, але це мало чим допомогло його команді. Вона знову відзначилась класним гольовим моментом на старті тайму, коли Устименко з правого флангу штрафного пробив у ближню стійку, але вже в атаці у відповідь Карпати зуміли оформити третій гол. Фаал виконав простріл із лівого флангу на ближню для Бруніньйо, і той оформив дубль.
Догравати матч за такої переваги львів’янам труднощів особливих не склало. Так, моменти в Оболоні були наявні, і цілком непогані, як ті самі удар Третьякова чи небезпечний простріл Прокопенка, але час минав, а сили просто полишали колектив гостей, тож спротиву ставало дедалі менше. У підсумку, знесилені "пивовари" ще й четвертий гол пропустили в наслідок пресингу суперників, який обернувся на дальній удар Шаха з лівого флангу.
Наступний матч львівські Карпати проведуть у гостях у київського Динамо, а київська Оболонь на власному полі зустрінеться з луганською Зорею.
Карпати — Оболонь 4:0
Голи: Бруніньйо, 22, 53, Алькайн, 37, Шах, 87
Карпати: Домчак — Мірошніченко, Бабогло, Холод, Р. Лях — Чачуа, Едсон (Ерікі, 87), Бруніньйо — Алькайн (Шах, 75), Фаал (Карабін, 89), Вітор (Стеніо, 65).
Оболонь: Марченко — Полегенько, Жовтенко (Прокопенко, 46), Ломницький (Суханов, 58), Семенов, Є. Шевченко — Волохатий, Приймак, Кулаковський (Третьяков, 46) — Нестеренко (Т. Лях, 70), Устименко (Мединський, 77).
Попередження: Бабогло, Едсон — Кулаковський, Жовтенко, Приймак