Невеличку перерву на одну добу взяв у своєму розкладі двадцять перший тур української Прем’єр-ліги, після чого знову повернувся до наших телевізійних екранів довгоочікуваним матчем у Кривому Розі. І вже з перших кадрів трансляції загалом було зрозуміло, чому на перший у 2026 році офіційний та повноцінно домашній матч місцевого Кривбасу довелось чекати так довго. Поле стадіону Гірник радше було схоже на галявину для гольфу з відповідними піщаними ямами, які точно не допомагали футболістам грати у футбол найвищого ґатунку.

А тим часом до команди Патріка ван Леувена навідався кам’янець-подільський Епіцентр, і уважні глядачі нашого чемпіонату точно пам’ятали, яким шаленством завершився матч цих колективів зразка першого кола, коли підопічні Сергія Нагорянка проводили свої номінально домашні ігри ще на стадіоні Романа Шухевича в Тернополі. Ті 5:4 на користь "червоно-білих" стали однією з найбільш яскравих плям у першому півріччі нашого чемпіонату.

І насправді звітна зустріч складалась за таким сценарієм, що цілком можна було очікувати й на повторення подібної результативності від обох команд. Бо навіть починалось усе так само, як і тоді, із гола Епіцентру на третій хвилині, але Сидун отримав закидання з глибини до правого флангу штрафного в офсайд, тож не було, про що говорити.

А вже згодом усі пересвідчились у тому, що в Кривбасу просто катастрофа з протидією стандартам від суперників, бо дві однакові подачі кутових із лівого флангу від Сіфуентеса з різницею в пару хвилин завершувались ударами на ближній головою від Сидуна, і якщо перший за лінію не пустив у дальньому куті Дібанго, то другий пішов під поперечину, де вже нікому було допомогти Кемкіну.

І начебто намагався підтримувати атакувальний темп колектив Нагорняка в подальшому, але, можливо, дарма. Бо гості банально стомились у другій частині першого тайму, яку в підсумку провалили в обороні, коли довелось стримувати швидкі флангові атаки суперників. Двічі приходили з правого флангу передачі Ліна, і спочатку Шевченко заштовхав м’яч із третьої спроби в межах воротарського, а потім і Парако забив свій черговий м’яч, відзначивши тим самим повернення на вістря атаки.

Таким чином із виграшного для себе початку першої половини гри Епіцентр примудрився скотитись до поразки станом на перерву, тож після відпочинку гостям доводилось уже відіграватись. І зробити це було насправді цілком досяжно. Як і Кривбасу накидати ще пару голів у ворота суперників на початку другого тайму та не змушувати власних уболівальників нервувати.

Бо ту паніку, яку спричиняв своєю появою Сидун у чужому штрафному наприкінці матчу, ще треба було місцевій публіці витримати. Як і Кемкіну, який, напевно, стомився діставати під поперечиною удари суперників, бо оборона Кривбасу просто не витримувала жодної критики під час передач із глибини від Супряги, який несподівано вийшов не на вістря, а асистувати. Але навіть такий тактичний хід у підсумку себе не виправдав, тож у другому таймі ми не побачили жодного забитого м’яча. На жаль.

У наступному турі криворізький Кривбас прийматиме черкаський ЛНЗ, тоді як кам’янець-подільський Епіцентр зіграє домашній матч проти Кудрівки.

Кривбас — Епіцентр 2:1
Голи: Я. Шевченко, 29, Парако, 39 — Сидун, 8

Кривбас: Кемкін — Юрчец, Вілівальд, Джонс, Дібанго — Задерака (К. А. Рохас, 86), Араухо, Я. Шевченко (Каменський, 75) — Лін, Парако, Мендоза (Мулик, 75).

Епіцентр: Білик — Лучкевич (С. Кристін, 90), Мороз, Кош, Климець — Миронюк, Є. Демченко (Ліповуз, 46), Запорожець (Ковалець, 46) — К. У. Рохас (Маткевич, 60), Сидун, Сіфуентес (Супряга, 69).

Попередження: Араухо, Юрчец — Демченко, Миронюк, Мороз, Кош