Двадцять шостий тур української Прем’єр-ліги минав в очікуванні на голову подію цього футбольного вікенду в нашій країні у вигляді Класичного, тоді як решту протистоянь за інших обставин багато хто волів би винести за дужки, але як? От як можна відмовити собі в задоволенні поспостерігати за боротьбою за так само високі місця за підсумками поточного сезону національної першості?

І харківський Металіст 1925 та житомирське Полісся залюбки були готові задовольнити цей наш глядацький інтерес своїм протистоянням у Житомирі, де в цьому сезоні активно використовує для проведення своїх номінально домашніх матчів базовий стадіон "вовків" команда Младена Бартуловича. Тож колектив Руслана Ротаня наче й перебував у гостьових умовах у відповідальний момент сезону, але лише суто формально.

Тоді як ще до початку цього матчу можна було передбачити, що він буде дуже напруженим, а отже долю дорогоцінних трьох залікових балів може вирішити будь-яка дрібниця в будь-який момент протистояння. І підтримка вболівальників серед переліку цих "дрібниць" була явно не на останньому місці.

Можливо, саме це в підсумку й спрацювало на користь житомирського колективу. Бо Полісся було банально більш цікавим та різноманітним у атаці що в першому таймі, що в другому, коли ситуація на полі вже потребувала певних змін із боку номінальних господарів. На 20 хвилині зустрічі "жовто-сині" ледь не за першої ж загрози власним воротам пропустили м’яч, коли Краснопір у центральній зоні розвернув атаку ліворуч на Брагару, а той одразу прицілився з обвідним ударом під дальню стійку.

Полісся захопило ініціативу остаточно після цього епізоду, після чого майже одразу створило нагоду для другого забитого м’яча, однак тонка передача Брагару ніби в боржок для Краснопіра завершилась ударом нападника в праву стійку під час дуелі віч-на-віч із Варакутою. І лише наприкінці першого тайму команда Бартуловича щось зуміла продемонструвати в атаці, однак наскільки ж майстерною була передача Крупського з власної половини на хід Петеру до правого флангу чужого штрафного, настільки ж поганим вийшов удар у нападника на завершення епізоду.

Металіст 1925 мав щось змінювати вже одразу поперерві, і навіть першим побіг створювати гольовий момент, але Петер знову не поладнав із фінальною крапкою в швидкій атаці, та й офсайд у Рашиці на перегляді повтору також знайшли б із високою ймовірністю. А потім Полісся також увімкнулось до гри, і на 50 хвилині як не Гуцуляк, удар якого з правого флангу в дальній кут, та Емерллаху добиванням відскоку від Варакути мав подвоювати перевагу власної команди, але пробив над порожніми воротами.

Так само не дали трохи пізніше Сарапію відзначитись голом, коли знову праву стійку чужих воріт, але вже на протилежному боці поля, потурбував своїм ударом Назаренко, після чого захисник мав просто добити м’яч у сітку з близької відстані, але втрутились захисники. Харків’яни якось відбились від цієї навали, після чого нарешті наважились на власну на останніх хвилинах, але все, на що спромоглись, це пару відскоків м’яча в руки суперникам у чужому штрафному, які, окрім вияву агресивних емоцій, навряд чи могли на щось претендувати.

У наступному турі харківський Металіст 1925 зіграє в гостях у луганської Зорі, а житомирське Полісся прийматиме Олександрію.

Металіст 1925 — Полісся 0:1
Гол: Брагару, 20

Металіст 1925: Варакута — Крупський, Є. Павлюк, Шабанов, Мартинюк (Салюк, 78) — Калітвінцев (Кастільйо, 66), Калюжний, Аревало (Забергджа, 78) — Антюх (Арі, 66), Петер, Рашиця (Мба, 78).

Полісся: Волинець — Майсурадзе (Кобернюк, 89), Чоботенко, Сарапій, Михайліченко — Андрієвський (Шепелєв, 79), Бабенко, Емерллаху (Федор, 61) — Гуцуляк, Краснопір (Гайдучик, 61), Брагару (Назаренко, 61).

Попередження: Шепелєв