Будь-який успішний шлях можна трохи зіпсувати лише однією невдалою дією на його завершення, і в контексті чемпіонських перегонів у поточному сезоні української Прем’єр-ліги для донецького Шахтаря цим самим невдалим моментом ризикував стати матч двадцять сьомого туру на Арені Львів. У цьому поєдинку не команда Арда Турана, а СК Полтава був номінальним господарем, тоді як власне "гірникам" куди більш важливим за визначення цього статусу було виконання останнього кроку до чемпіонського титулу.
Для цього Шахтар мав обіграти останню команду в турнірній таблиці й відповідно позбавити її будь-яких шансів на порятунок від вильоту за спортивним принципом. Така футбольна доля, нічого з цим не поробиш. Хтось перемагає та святкує, і навіть декорації для цього завчасно готує, а хтось має поступатись і сумувати з приводу втрачених нагод.
Але поступатись також можна по-різному. Можна, як у першому колі це зробила команда Павла Матвійченка в матчі проти "гірників" на цій самій арені, коли було зафіксовано розгромний рахунок 7:1 на користь підопічних Турана. А можна так, як Полтава провела перший тайм звітного протистояння. Шахтар чи-то недооцінив потребу суперників у здобутті залікових балів, чи-то вважав, що перемогу йому хтось гарантував, чи-то банально не зігрався за умов чергової ротації. Але принаймні стартові пів години команда Турана з тріском провалила.
І не пропустила, насправді, лише дивом, бо в Полтави були шалені моменти в наслідок дій у пресингу на чужій половині, тоді як захисники донеччан та воротар Різник почували себе явно не у своїй тарілці. Але тому-таки Саду не пощастило реалізувати справді класні гольові нагоди. Хоча принаймні на визнання власних зусиль команда Матвійченка таки награла із запасом. Мало хто в цьому сезоні створював стільки проблем Шахтарю на внутрішній арені.
Проте цей процес не міг бути вічним, і зрештою сили залишили "малиново-жовтий" колектив, а разом із ними пішла й концентрація. Гості перехопили ініціативу, почали звично контролювати м’яч, створили низку непоганих поодиноких моментів, і зрештою знайшли свій черговий гол із стандарту. Наприкінці першого тайму подачу кутового з лівого флангу від Азарові до центру штрафного Траоре продовжив на дальню стійку головою, а Криськів відправив м’яч у сітку в дотик із боротьби проти захисника.
"Чемпіонський" це був гол чи не "чемпіонський" — то вже справа десята. Але принаймні потрібну Шахтарю тональність другого тайму він таки задав. Після перерви команда Турана не просто домінувала над суперниками за всіма показниками, а скоріше просто знущалась з їхньої оборони. Особливо відверто це вдавалось робити тому-таки Траоре, який на своїх плечах устиг у цій грі прокотити чи не кожного суперника в складі команди Матвійченка.
Полтава за відсутності належного класу та досвіду зрештою просто розсипалась і почала відверто привозити голи у власні ворота. Підлепич подарував перший гол для Ізакі в цій грі, а потім Ухань те саме зробив і по відношенню до Траоре. Ще один м’яч молодого півзахисника створили для нього Бондаренко та Криськів, і зрештою Шахтар міг у цій грі забити й п’ять, і шість, і сім, і навіть більше голів. Але Мінчев усе ж таки зупинив це шаленство на показнику в чотири пропущених, що також є розгромним рахунком із тими самим наслідками для його команди. І для Шахтаря, відповідно, також.
У наступному турі СК Полтава поїде в гості до черкаського ЛНЗ, тоді як донецький Шахтар прийматиме київську Оболонь.
СК Полтава — Шахтар 0:4
Голи: Криськів, 45+3, Ізакі, 56, 61, Траоре, 67
СК Полтава: Мінчев — Ухань, Веремієнко (Коцюмака, 43), Підлепич, Савенков — Дорошенко (Плахтир, 64), Даниленко (П'ятов, 81) — Одарюк (Галенков, 64), Сад (Марусич, 64), Вівдич — Сухоручко.
Шахтар: Різник — Азарові, Бондар, Матвієнко, Педріньйо Азеведо (Грам, 69) — Бондаренко (Педріньйо да Сілва, 76), Криськів (Назарина, 76), Ізакі — Лукас, Траоре (Очеретько, 83), Проспер (Мейрелліш, 69).
Попередження: Сухоручко — Ізакі