Постійні повітряні тривоги на Київщині за останній тиждень суттєво вплинули на розуміння того, як треба проводити матчі української Прем’єр-ліги в цьому регіоні та чи проводити їх тут узагалі. Компромісним рішенням на перший час у досвіді п’ятого туру стало перенесення подібних зустрічей на більш ранні часові слоти, щоб про всяк випадок уникнути повторення гіркого досвіду того ж Харкова, якому довелось догравати попередній матч проти луганської Зорі на добу пізніше від запланованого.

Зустрічалась команда Младена Бартуловича цього разу з київською Оболонню — рідкісною командою в нашому чемпіонаті, чий лік залікових голів у сезоні так і не був відкритий за стартові чотири тури. При цьому колектив Олександра Антоненка вже звикся постійно грати на чужому полі й добре для "пивоварів", напевно, що в жовтні ця серія матчів на виїзді нарешті має добігти свого завершення через повноцінне удосконалення газону на Оболонь-Арені.

А допоки цей процес триває, Оболонь виглядає відверто кепсько. Напевно, квінтесенція всіх невдач команди Антоненка на старті сезону припала саме на цю гру. Уже на другій хвилині Волохатий був із попередженням через непотрібний фол на чужій половині проти Калюжного, а ще за п’ять обертів секундної стрілки кинувся в підкаті в ноги Салюку на правому фланзі власного штрафного й не просто привіз пенальті на рівному місці, а ще й отримав другу жовту картку та залишив свою команду в меншості. Подальший перебіг подій було неважко передбачити.

Оболонь розвалилась. Не будемо грати в таємниці. Бо пенальті ударом у лівий нижній кут реалізував Ітодо, а потім почалось просто побиття, поки Антоненко в терміновому порядку намагався закрити замінами опорну зону. Але не встиг. Кияни отримали ще два голи вже до 14 хвилини від Парако та Забергджі, які замикали передачі з обох боків штрафного, і справи їхні стали відверто кепськими.

Оболонь не міркувала категоріями якогось примарного порятунку в цій грі. Важливо тут радше було втримати рахунок у межах пристойного. Але й це не вийшло. Уже до перерви рахунок став 5:0 на користь Харкова, бо своїми моментами пробити по чужих воротах скористались Крупський на 24 хвилині із середньої дистанції та Ітодо, коли скористався незграбним пасом назад від Полегенька в компенсований час.

Примітно, що майже всі свої постріли в площину в цьому першому таймі Харків зумів реалізувати. Після перерви така тенденція не отримала продовження, бо Федорвський почав більш успішно протидіяти загрозам від суперників, та й самі простріли номінальних господарів поля втратили в показниках влучності.

Оболонь при цьому нічим не відповідала, бо банально не могла вирватись на чужу половину в більшості ситуацій. Цю гру обидві команди хотіли завершити якомога швидше, але на 88 хвилині, коли вже всі збирали речі з думками про відхід у роздягальні, туди все ж таки довелось перейти, але у вимушеному порядку — чергова повітряна тривога, яка в цьому конкурентному випадку з точки зору спортивної складової решти ігрового часу виглядала суто знущанням. Дві з половиною години очікувань суто фінального свистка.

У наступному турі Харків зіграє в гостях у криворізького Кривбасу, а київська Оболонь зустрінеться на виїзді із черкаським ЛНЗ.

Харків — Оболонь 5:0
Голи: Ітодо, 9 (пен.), 45+1, Парако, 13, Забергджа, 14, Крупський, 24

Харків: Єрмаков — Крупський, Салюк (Профіні, 46), Шабанов (Дубко, 71), Смоляков — Гаджиєв, Калюжний, Павлюк, Забергджа (Кастільйо, 59) — Парако (Аревало, 71), Ітодо (Антюх, 46).

Оболонь: Федорівський — Мединський (Жовтенко, 29), Єрмаков, Прокопчук, Полегенько — Волохатий, Чех (Шостак, 46) — Шулянський (Шевченко, 81), Слободян, Маткевич (Мороз, 29) — Суханов (Устименко, 72).

Попередження: Ітодо — Волохатий, Чех, Жовтенко, Мороз