Суботня програма третього туру української Прем’єр-ліги розпочиналась одразу з найбільш зіркової частини — луганська Зоря та київське Динамо останніми роками постійно щось вирішували поміж собою в верхній частині турнірної таблиці, і геть нема підстав вважати, що за часів роботи нідерландського фахівця Патріка ван Леувена на чолі "мужиків" щось зміниться в цьому плані. Ба більше — на тлі поразки футболістів Мірчі Луческу минулими вихідними й двох стартових перемог господарів звітної зустрічі саме луганців можна було вважати командою з кращим ігровим тонусом.

"Біло-сині" цього літа, поки переважна кількість команд-учасниць УПЛ завершувала підготовку до початку нового футбольного року, довго йшли до групового етапу Ліги чемпіонів УЄФА, але здолати на цьому шляху лісабонську Бенфіку їм виявилось не під силу. Столичний колектив на тлі цієї невдачі засмутився настільки, що вже в першій грі на внутрішній арені отримав потужний ляпас від дніпровського Дніпра-1 (0:3), чим шокував своїх відданих фанатів. До речі, Зоря, хоча також мала приводи для суму через невдачу на шляху до Ліги конференцій, усе ж таки знайшла в собі сили для перемог наді Львовом (3:2) та Ворсклою (3:1).

Похмурою була погода в звітній день у Києві, похмурим був головний тренер "біло-синіх" Мірча Луческу, похмурими були гравці накшталт Миколи Шапаренка та Сергія Сидорчука, яких румунський фахівець залишив на лаві запасних, а ось Владислав Кабаєв, навпаки, мав нагоду порадіти, бо дебютував у складі столичної команди одразу ж із матчу проти колишніх партнерів. Динамо починало гру з доволі сміливих спроб атакувати чужі ворота потужною навалою, однак зуміло витиснути з себе лише гол Олександра Караваєва з помітного офсайду в центрі штрафного.

Підопічні Патріка ван Леувена грали за відкритою схемою, тож дозволили собі не просто огризнутись у відповідь на дії суперника, а й зробити це більше ефективно. Уже на сьомій хвилині рикошет від ноги Кендзьори супроводжував постріл Назарія Русина з лівого флангу штрафного, факт результативності якого колишній гравець Динамо, із зрозумілих причин, не святкував. Кияни були шоковані подібним випадом суперників, тож уже незабаром ми побачили в їхньому виконанні чергову спробу потужної навали, проте за рівнем загрози вона не була подібною до тої, що ми мали змогу побачити на початку зустрічі.

Власне кажучи, "біло-сині" були просто не ефективними в завершальній треті поля, тоді як суперники хвацько змінювали ешелоновану гру в захисті на блискавичні контратаки. Гравці команди Луческу при цьому помітно губились у захисті, тож нікого не здивував другий пропущений ними м’яч уже під завісу першого тайму. Подачу Чурка з лівого флангу в центрі штрафного замкнув абсолютно вільний Дмитро Мишньову. Могли кияни й утретє пропустити в цій грі, але Русин пробачив колишню команду, коли не зміг реалізувати вихід віч-на-віч перед свистком на перерву.

Після перерви Луческу зробив одразу ж три заміни, а його команда, вочевидь, отримала добрячого прочухана за час нетривалої павзи, бо фактично не залишала суперникам жодних шансів вийти з власної половини поля. Динамо піймало свою хвилю, тому зуміло розраховувати на швидкий забитий м’яч, коли на 50 хвилині простріл Буяльського з лівого флангу штрафного завершив ударом у дотик Ванат. У цей момент почало здаватись, що Зоря може захлинутись під навалою суперників, однак поступово команда ван Леувена починала відходити від легкого шоку.

Тривалий час на полі не було моментів ізбоку гостей, але навіть за невисокого темпу Роман Вантух зрештою отримав другу жовту за свої фоли на лівому фланзі захисту, а порушення правил проти Караваєва стало для нього останнім у звітній грі. Цікаво, але одразу ж після цього Зоря забила, перебуваючи в меншості, а присоромив захист Динамо саме вихованець команди Бражко, який пошив у дурні більш досвідчених Сидорчука та Забарного.

Так, Динамо знову поступалось у два м’ячі, так само продовжувало йти вперед, однак цей рух був, здебільшого, хаотичним. Заміни не допомогли Луческу врівноважити команду на полі, але вона всупереч усьому таки забила свій другий гол зусиллями Шапаренка, який накинув із кутового на лівому фланзі на ближній вхід до штрафного для Буяльського, а той злету пробив у ближній кут. На цьому видовищному етюді гру можна було завершувати, бо кияни були безсилими.