Суботня програма четвертого туру української Прем’єр-ліги не була аж занадто розлогою, і містила в собі всього два матчі, у першому з яких криворізький Кривбас знову не зміг уразити ворота суперників, якими цього разу були футболісти рівненського Вересу (0:1). І одразу після фінального свистку на головній арені країни увагу чимдуж потрібно було переносити на захід України, де донецький Шахтар побічно застрибнув через кордон поміж матчами Ліги чемпіонів УЄФА проти німецького РБ Лейпциг та шотландського Селтіка, аби провести домашню зустріч проти одеського Чорноморця.

Відносини між уболівальниками "гірників" та "моряків" завжди мали дружній характер, проте в контексті цього сезону перегукувань між фанатськими секторами ми навряд чи почуємо, тому увага телеглядачів була прикута безпосередньо до подій на футбольному полі. А там було дійсно гаряче вже від самого початку дуелі, бо ще до п’ятої хвилини зустрічі Іван Петряк примудрився з убивчої позиції запустити м’яч на трибуни на завершення прострілу Богдана Михайліченка з лівого флангу.

Шахтар за погану реалізацію власних нагод мав розплатитись доволі швидко — уже на десятій хвилині Чорноморець знайшов вільну зону в обороні суперників довгим переведення між флангів, а зміщення з лівого краю від Брагару центр захисту команди Йовічевіча вирішив не зустрічати. Шокуючий початок матчу був точно не на руку господарям поля, які думками були ще в тріумфі над РБ Лейпциг, або ж прокручували нарізку моментів із грою майбутніх суперників за єврокубками.

Чорноморцю за таких умов потрібно було відходити на власну половину поля, і вже там намагатись протидіяти суперникам, водночас очікуючи на чергову нагоду вибігти в атаку. Потрібно визнати, що в тактичному плані команда Григорчука більш детально пропрацювала власні заготовки на цю гру, тож суперники виявились фактично обеззброєними, хоча й постійно володіли м’ячем, як це роблять у більшості зустрічей на внутрішній арені.

Напад Шахтаря ніяк не міг завестись під час першого тайму, тому на другу половину гри на поле з’явився Лассіна Траоре, завдяки чому команда Йовічевіча отримала суттєве підсилення в боротьбі в межах чужого штрафного. Буркінійський нападник для початку вирішив самостійно розім’яти голкіпера пострілом у дальній кут із правого флангу штрафного, який Непогодов перевів у стійку власних воріт, а потім почав багато підігравати на другому поверсі.

Проблемою "гірників" у цей час була відсутність футболіста поряд із Траоре, для якого той міг би залишати виграні м’ячі. Згодом до гри випустили ще й Сікана, тому Лассіна в цьому компоненті почав бути більш ефективним. Проте час усе спливав і спливав, а забити команда з Донецька так і не могла. Одесити вдало ставили блок у захисті, і майже не припускались помилок аж того, як на 74 хвилині провалився правий фланг захисту, звідки Михайліченко навісом знайшов голову Шведа в центрі штрафного.

Шахтар у той момент зрозумів, що суперників можна брати завдяки великому навантаженню на крилах оборони, і методично почав лупату скелю захисту "моряків". Спроби ці, переважно, були невдалими, і вже минав компенсований час, коли дальній постріл Очеретька виглядав відвертим криком відчаю, однак влучання м’яча в Траоре відіграло голкіпера на лінії, а м’яч спрямувався в лівий нижній кут воріт Непогодова. Другий прояв волі за тиждень від команди Йовічевіча, проте цього разу це вже була геть інша історія, аніж кількома днями раніше.