Доволі цікавий розклад футбольних протистоянь на вікенд вигадали організатори української Прем’єр-ліги, зробивши так, щоб три провідні команди поточного сезону зіграли свої матчі в змішаному режимі всього за один день. Неділі в цьому плані дійсно пощастило опинитись у потрібному місці за календарем, а починались події з гри за участі київського Динамо в гостях у дуже мінливого колективу — Львова, який перед початком вихідних одноосібно посідав останню сходинку турнірної таблиці.

Що ж до колективу Мірчі Луческу, то амбіції "біло-синіх" усе ще пов’язані з чемпіонськими перегонами, проте реалії сьогодення підказують, що столичному клубу варто зосередитись на протистоянні проти луганської Зорі в боротьбі за третю сходинку. І точно в цьому плані не була допоміжною поразка від команди Патріка ван Леувена, що її зазнало Динамо перед початком міжнародної павзи (0:1).

Багато хто міг би подумати, що остання команда чемпіонату в якості суперників та ще й із новим-старим тренером на чолі в особі Анатолія Безсмертного фактично гарантує киянам перевагу за всіма показниками вже від самого початку зустрічі. Однак цього й близько не було помітно в першому таймі, бо "золоті леви" вирішили грати в помірно відкритий футбол у сподіваннях на власні сили в атаці. Незаангажованому глядачу від того було тільки на краще, бо гра була доволі рухливою, і команди жодним чином не жаліли себе.

Динамо все одно було помітно вище класом за суперників, але все це компенсувалось за рахунок невдач під час спроб завершувати власні атаки. Ось, наприклад, ніхто не заважав Беніто не підставити спину під спробу Лонвейка в дотик перевести в дальній кут простріл Сидорчука з правого флангу штрафного на завершення першого тайму. Чи сам нігерійський нападник киян міг трохи раніше більш влучно пробити з подачі Дубінчака з лівого флангу.

А ще були моменти в Ваната з влучанням м’яча в поперечину з середньої дистанції та дуже близький до голу удар головою на завершення навісу Шепелєва з лівого флангу. Проте голів із цього "біло-сині" так і не отримали, через що були змушені інколи озиратись на власні ворота в сподіваннях не пропустити за підсумком ударів від того ж Бугая чи Дитятьєва. Звісно, у Львова моментів було менше, проте вони все ж таки були, і це не могло не турбувати Луческу.

Але після відновлення зустрічі щось говорити про атаки господарів не доводилось, бо їх фактично й не було. Динамо повністю захопило ініціативу, провадило власній наступи, і зрештою створило підготовчий момент для Попова під час подачі кутового з правого флангу, але захисник головою пробив повз ближню стійку. Значно більш удалим у киян вийшло наступне стандартне положення — штрафний удар на 52 хвилині, який Шепелєв покотив на Ваната, а той потужно пробив у правий нижній кут.

Після цього моменту господарі неначе зневірились у власних силах. Заміни від Безсмертного не зробили гру його команди більш жвавою, а натомість тиск від киян нікуди не подівся. Динамо зрештою забило й другий м’яч за підсумком відвертої помилки на лівому фланзі штрафного від Грисьо, який подарував м’яч Гармашу, а той дав можливість відзначитись голом Раміресу. На тому й закінчили, хоча ще до перерви гра була більш конкурентною.