Важко сприймати цю інформацію одразу, проте до завершення чергового сезону української Прем’єр-ліги залишається зовсім небагато часу. Саме тому командам, що ще прагнуть вирішувати якісь персональні питання найближчим часом, а це, фактично, усі, що беруть участь у "елітному" дивізіоні, потрібно робити це найближчим часом. Особливо це стосувалось останньої команди чемпіонату — Львова, якому ще потрібно здолати відстань у шість пунктів до найближчого переслідувача, а вже потім планувати вихід із зони вильоту.

Доволі непогана з точки зору стратегії можливість була в команди Анатолія Безсмертного звітними вихідними в контексті двадцять другого туру, коли вони на стадіоні СКІФ приймали харківський Металіст 1925, що не так уже й далеко відійшов від загрози перехідних матчів. А оскільки команда Едмара / Голодюка не перемагала в новому календарному році, то й і в неї існувала нагальна потреба в здобутті залікових балів. У "золотих левів" у цьому плані хоча б досвід поодинокої перемоги над Минаєм був (1:0).

Саме через це господарі поля й пішли з перших хвилин з атаками до чужих воріт і порівняно небагато часу їм знадобилось для того, аби створити перший реальний гольовий момент на обидві команди. Іґор передачею з глибини правого флангу започаткував блискавичний розіграш, який завершувався стінкою поміж Свржняком та Мильченко вже в межах штрафного, проте Артем у підсумку пробив повз ближню стійку. Цінність цієї гольової ситуації полягала в тому, що подібної команда Безсмертного в першому таймі більше не мала.

Металіст 1925 після того почав намагатись відсувати м’яч подалі від власних володінь і навіть зміг при цьому досягти суттєвого успіх у власних поодиноких атаках. На 26 хвилині передача Вачіберадзе знайшла на правому фланзі Русина, який потім легко розкрутив фінтами Кузика та з меж штрафного прострілив до воротарського під порожні ворота для Бичека, який фактично продовжував завершальний доторк до м’яча святкуванням голу на коліна.

Після цього безумовно прикрого для Львова випадку перед власними воротами господарі поля не могли побудувати належних випадів не під час позиційних наступів, ні за допомоги стандартів. 1925 при цьому намагався грати якомога більш виважено, і зрештою просто довозив м’яч у центрі поля аж до свистка на перерву.

У другій половині гри Львів намагався атакувати з більшою інтенсивністю, проте момент із завершенням подачі Кузика з лівого флангу на ближню стійку головою від Богунова, який прийшовся в захисника, був чи не єдиним прикладом удалих дій команди Безсмертного за цей час. Суперники натомість обрали тактику стриманого футболу, і припустились невимушеної помилки хіба що в ситуації, коли провину за відсутність зафіксованого офсайду на себе мав би взяти арбітр під час удару Бугая з правого кута воротарського, але Сидоренко здійснив порятунок воріт.

Тим часом 1925 просто терпів контроль м’яча від суперників без особливого просування чи пропозицій завершення, а на 84 хвилині сольний прохід Русина лівим флангом повз чотирьох захисників із завершальним пасом під розстріл до центру штрафного для Капінуса фактично поховав сподівання господарів поля на порятунок у цій грі. А може й на виживання в УПЛ загалом.