Доволі цікавою та незвичною за складом учасників є боротьба за чемпіонський титул у поточному сезоні української Прем’єр-ліги. І якщо до донецького Шахтаря в якості одного з її учасників ми вже встигли призвичаїтись за багато років, то поява дніпровського Дніпра-1 та навіть луганської Зорі серед переліку потенційних претендентів на "золото" й досі викликає невеликий подив.

Наприкінці футбольного року організатори національних змагань вирішили збільшити щільність розкладу команд, тому ми стали свідками повноцінної програми двадцять четвертого туру прямо посеред тиждень, відкривали яку своїми матчами в паралельному ритмі саме "гірники" та СК. Нашу ж увагу було прикуто до зустрічі команди Ігора Йовічевіча та закарпатського Минаю, проти якого Шахтар тільки нещодавно грав перенесений матч першого кола на Арені Львів (4:1).

За звичним сценарієм, проти якого номінальні гості аж ніяк не прагнули протидіяти, донеччани розпочинали гру з власного контролю м’яча. А вже на 12 хвилині рахунок було відкрито за допомоги пострілу Траоре з правого флангу штрафного в ближній кут, який відверто проґавив Бандура. Коли команді Йовічевіча так швидко вдається забезпечити собі реальну перевагу над опонентами, варто очікувати на повну домінацію від "гірників", що мало місце й у цій грі.

Проте помилкою господарів було те, що вони почали себе надто вільно почувати на тлі здобутого успіху, особливо не навантажуючи оборону суперників належним рівнем роботи. Минай і за таких умов, щоправда, міг пропустити двічі десь посеред першого тайму, але Судакову не пощастило з влучанням у стійку зі входу до лівого флангу штрафного та подальшим слабким рикошетом від спини Бандури, а Шведу забракло точності під час завершення подачі з лівого флангу в центр штрафного ударом головою.

А потім ще й був каскад гольових нагод від Матвієнка, Бондаренка та божевільний дальній постріл Коноплі, який удалось потягнути воротарю, на завершення першої половини гри. Здавалось, що ось-ось, і команді Йовічевіча вдасться забити другий м’яч, однак у підсумку відбувся справжній скандал уже біля її воріт.

На 45 хвилині подачу з глибини правого флангу зі штрафного захисники вибили на ногу Нємчанінова на дальньому боці власних володінь, той одразу пробив під поперечину, але при цьому влучив у неї та ще й не один раз! М’яч стрибав поміж верхнім каркасом воріт та гольової лінією, перетнув її, але арбітри взагалі не дали раду цьому епізоду. У підсумку, Минай залишився без гола, а ми опинились перед черговим скандалом.

Нічого не змінилось у цій грі й після перерви за загальним станом справ. Перевага Шахтаря була помітною за всіма показниками, але належної впевненості донеччани вже не мали. Минай цим навіть мав нагоду скористатись. Зокрема, коли голкіпер Трубін на останніх хвилинах подарував м’яч Гечеву передачею з меж штрафного на лівий фланг, але замість належного покарання перекиданням за комірець отримав просто пас до рук від суперника.

Насправді, таких моментів у команди Володимира Шарана більше взагалі не було, якщо брати за великим рахунком. У той самий час Шахтар мав не одну нагоду для збільшення переваги, але м’яч уперто не хотів проходити повз Бандуру. Жодна з тактик оточення чужих воріт від "гірників" при цьому не працювала, і зрештою матч за великої статистичної переваги перетворився в нервове закінчення чергової суперечливої гри.