Українська Прем’єр-ліга тільки-но почала набирати оберти, а ми вже стали свідками багатьох доволі цікавих подій. Із-поміж іншого, уболівальники продовжують знайомитись із житомирським Поліссям у його дебютному сезоні в "елітній" першості та проблемами, що супроводжують команду Юрія Калітвінцева на цьому шляху. Зокрема, "вовки" не змогли забрати залікові бали в дніпровського Дніпра-1 у попередньому турі (1:2), хоча й були до цього дуже близькі.

А ось львівський Рух, суперник "зелено-жовтих" за третім туром національної першості, дві своїх стартових гри виграв. І не в абикого, а в двох учасників єврокубкових кваліфікацій від України — луганської Зорі (2:1) та полтавської Ворскли (4:1). Разючий прогрес команди Віталія Пономарьова на тлі не надто вдалого завершення попередньої кампанії, проте в звітній зустрічі потрібно було пройти перевірку суперником, амбіції якого точно були не меншими перед стартом сезону.

Але за великим рахунком ця гра вийшла схожою більше на змагання двох дуже неповоротких важковаговиків, які добре вивчили один одного, а рівень виконавців дозволяв перекривати найбільш небезпечні якості суперників. Хіба що себе юнаків Руху не було такого, хто б міг повністю прибрати можливість постачання м’ячів на другий поверх для Будківського, але форвард у цей день лише раз скористався власною безумовною перевагою в габаритах, та й то з-під захисника пробив повз ближню стійку з прострілу Назаренка з правого флангу.

А ще був схожий момент трохи раніше в Чоботенка, проте вже із сейвом від воротаря львів’ян, тож приблизно було зрозуміло, як саме Полісся планує атакувати в цій грі. Однак щось далі пішло не так у намаганнях житомирців і ми ледь назбирали на один повноцінний гольових момент до перерви — Кравченко красиво закручував у дальній кут із правого флангу штрафного, однак Ледвій і цей удар суперника зміг потягнути.

Отже, "вовкам" не вдавалось набрати належних обертів в атаці, а суперники тим часом лише планували власні наступальні дії, тоді як до справи взагалі рідко коли доходили. І тут почались заміни від Віталія Пономарьова, які знову перевернули хід подій із ніг на голову. Тут і в Климчука почав з’являтись простір на чужій половині, і фланги в Полісся почали тріщати по швах, а Квасниця й Руніч наче грались зі своїми опонентами в зонах.

У підсумку, "жовто-чорні" почали накочуватись, немов та лавина, на чужі володіння, і за таких умов залишалось лише питанням часу, коли їм удасться відкрити рахунок. А чекати на це довелось дуже довго — аж до останньої хвилини основного часу, коли Климчук завантажив переведення на правий кут воротарського, де Квасниця зльоту поклав м’яч поміж стійкою та воротарем. На такий розвиток подій у Житомирі точно не очікували.