Не дуже-то й полюбляють українські клуби вертатись на терени нашої країни, якщо в них посеред тижня відбувалась єврокубкова гра. Пов’язано це з логістичними складнощами, і тому в рамках одного лишень п’ятого туру національної першості ми отримали перенесення матчів за участі київського Динамо та дніпровського Дніпра-1. А ось луганська Зоря мала в своєму розкладі протистояння на Закарпатті проти Миная, тож, як і СК до цього, не змарнувала нагоду не створити собі відкладених клопотів.

Та й після поразки в складній грі проти празької Славії (0:2) команда Ненада Лалатовича прагнула відійти ще й за рахунок здобуття прийнятного результату на внутрішній арені. Однак підводні камені тут полягали в тому, що саме в протистоянні з тоді ще командою Олександра Кучера поміж єврокубкових двобоїв проти Славії й здобув свій єдиний заліковий бал колектив Володимира Шарана. І оскільки Минай не хоче повторити досвід героїчного порятунку зразка завершення минулого сезону ще й у цій кампанії, то команді потрібно було користатись саме такими моментами слабкості в призерів попереднього розіграшу УПЛ.

Від самого початку гри команди були змушені боротись із швидкоплинністю часу, який відділяв шалену задуху на Закарпатті від зливи, що постійно нагадувала про своє насування гучною громовицею десь на обрії. А отже й поспішали Минай та Зоря недаремно, а ми тим часом стали свідками видовищного футболу з великою кількістю гольових моментів. Хоча, кажуть, тренерам таке не подобається, бо вказує на проблеми з грою в захисті. Але ми ж із вами не очолюємо команди, правильно?

От і зрозуміло, що нам було цікаво спостерігати, як то Минай, то Зоря, змінюють один одного у володінні м’ячем та просуванні його в завершальну третину. А як підтискав колектив Шарана своїх суперників на самому початку! Після моментів Твердохліба та Ралюченка ніхто не міг й уявити, що вже в наступній своїй атаці гості відкриють рахунок завдяки пострілу Волошина з пів кола перед чужим штрафним у правий кут!

А Зоря тим не менш вийшла вперед, після чого ще трохи протрималась на чужій половині, але зрештою була змушена відійти до захисту — суперники повернулись до власних швидких розіграшів. І вже посеред першого тайму ми побачили гол у відповідь, оскільки Джордан на правому фланзі штрафного збив Твердохліба, а Вітенчук потім реалізував пенальті ударом у правий кут, тоді як Турбаєвський не вгадав напрям польоту м’яча.

До перерви події на полі трохи вщухли, бо все ближче насувалась гроза, і, можливо, команди вже почали перебудовуватись під мінливу погоду. Однак дощу ми так і не побачили, а натомість відбулась потрійна заміна від Лалатовича, яка, вочевидь, указувала нам на те, що не все в порядку з грою його команди цього дня. Ніби ми й самі того не бачили.

Але все ніяк не приходив потрібний темп атак для луганців, тож їхній головний тренер зрештою спалив усі свої можливості для ротації, які в підсумку дозволили створити лише момент із дальнім пострілом Антюха повз ліву стійку майже одразу після поновлення гри. А Минай тим часом почав розривати фланги захисту суперників і лише трішки постійно не вистачало для того, аби замикати передачі на дальню стійку. Утім, за сценарієм матчу проти Дніпра-1, команда Шарана здобула прийнятний результат.