Події в рамках сьомого туру української Прем’єр-ліги розвиваються настільки швидко, що за ними годі й устигати пересічному футбольному вболівальнику. Протистояння п’ятниці та суботи вже залишились позаду, а розгалужений розклад чергових футбольних вихідних перейшов до неділі, де найбільш раннім матчем була зустріч у Черкасах поміж місцевим ЛНЗ та львівським Рухом. Командами, які спідкала геть різна доля на старті нової кампанії.

Проте проблеми з досягненням результатів для новачків сприймались як даність, але не ними самими. Вартувало колективу з Черкас програти кілька матчів на старті, як відбулась миттєва тренерська відставка, а замість Олександра Ковпака дебютантів "елітної" першості очолив відомий нам раніше білорус Олег Дулуб. І одразу відбулась знакова подія — нічия проти розібраного Дніпра-1, яка через статус суперників була оптимістичним сигналом.

Але цими вихідними ЛНЗ довелось грати проти значно більш успішного колективу в особі львівського Руху, який ще жодного разу не програвав у поточному розіграші національної першості, хоча й провів на гру менш, аніж мав би до цього часу. Лише одна команда втримувала подібне досягнення — донецький Шахтар, від якого й прагнув не відставати колектив Віталія Пономарьова в турнірній таблиці, яку ще нещодавно самотужки й очолював.

Коли минули перші десять хвилин протистояння, то стало зрозуміло, що ЛНЗ добре знає, як потрібно протидіяти атакам суперників та фактично зв’язувати всю їхню гру на будь-якій ділянці футбольного поля. А коли під завісу першого тайму господарі ще й забили гол із відвертої помилки Слюбика, який залишив м’яч для Норенкова перед власним штрафним на правому фланзі, то стало взагалі цікаво, адже команда Пономарьова не демонструвала належного рівня жаги за будь-яку ціну йти вперед за голами.

Це лише на останніх хвилинах до перерви виник момент Сапуги, який завершив передачу Соломона з лівого флангу ударом у дотик над воротами, але ж до цього Рух узагалі ледь діставався фінальної третини атаки, не кажучи вже про якісь гольові нагоди. Загалом, ЛНЗ контролював хід подій та ми не побачили жодних передумов для того, аби ця ситуація змінювалась у подальшому. Окрім міфічної переваги Руху за ігровими кондиціями саме в другому таймі, яку цього разу ще потрібно було довести.

Утім, Пономарьов не став довго чекати та з 55 хвилини долучив до гри свого головного джокера цього сезону — Іллю Квасницю. А той уже за вісім обертів секундної стрілки поцілив у дальній кут із правого флангу штрафного на завершення швидкої передачі від Таллеса. Ледь не єдиний момент, коли "жовто-чорні" дійсно за два-три паси подолали всю групу захисників від центральної лінії в себе на шляху.

Проте потрібно було щось вигадувати під завершення матчу для здобуття трьох очок, а ось із цим справи були помітно кращими саме в ЛНЗ. Зняли з гри Пасіча, який своїми невдалими дальніми ударами лише дратував партнерів по команді, і зрештою одна з інших замін від Дулуба таки зіграла. Щоправда гол Прядуна вийшов дуже спірним, адже під час просування лівим флангом чужого штрафного він устиг не тільки настукати по ногах супернику, а й зупинити м’яч рукою під час утрати рівноваги. Однак VAR ніяк не зауважив цей епізод, а Максим добив удалий для нього відскок від Стасюка.

У наступному турі черкаський ЛНЗ зіграє домашній матч проти київського Динамо, а львівський Рух прийматиме донецький Шахтар.