Зазвичай, осінню частину сезону київське Динамо проводить у супроводі матчів єврокубкових змагань та постійно роздумує над тим, як устигати тримати під контролем ситуацію як на міжнародній, так і на внутрішній аренах. Але цього року щось у планах команди пішло не так, і в підсумку вона залишилась без потреби брати участь у матчах закордоном.

Залишились у "біло-синіх" лише внутрішні змагання, чемпіонат та Кубок України, і якщо останньому буде приділено достатньо уваги вже незабаром, то щодо виступів колективу Мірчі Луческу в Прем’єр-лізі ми вже мали, про що поговорити. Вийшло так, що за всіма цими перенесеннями матчів Динамо своєчасно не назбирало достатню кількість зіграних матчів та зрештою ще тиждень тому перебувало поблизу зони вильоту. І це при тому, що в столичного клубу була тільки одна невдача за цей час — поразка від одеського Чорноморця.

І ось, настав час чергового футбольного вікенду, а команда Луческу мусила навідатись до Черкас, де місцевий ЛНЗ узагалі мав за плечима серію з п’яти матчів без перемог за плечима нещодавно, тож радо би позбувся цього недоліку. Наприклад таким чином, як команда на чолі з Олегом Дулубом зробила тиждень тому в грі проти львівського Руху на власному полі (2:1), а це, на хвилиночку, був один із несподіваних лідерів зразка стартових матчів нового сезону.

Цього разу Динамо вирішило не відкладати справу на дно шухляди робочого стола та розпочало гру з розкішного дальнього пострілу Бражка з центральної зони перед штрафним під ліву стійку чужих воріт. Захист ЛНЗ був спантеличеним таким розвитком подій, оскільки виходило, що Дулуб дарма малював для своєї команди схему з трьома центральними захисниками, якщо вони так швидко дали суперникам уразити власні ворота.

Відповідно й завдання команди господарів поля на гру змінилось під впливом обставин. Потрібно було відіграватись, а як ти будеш це робити, якщо суперники вперто наполягають не тільки на власній перевазі на м’ячі, а й на другому результативному пострілі на власному рахунку? Динамо змарнувало кілька відмінних нагод чи то через невлучність Ярмоленка, чи то через реакцію Пенькова на лінії воріт, а згодом і суперники почали щось пропонувати зі свого боку.

Ставка ЛНЗ на швидкі переходи до атак працювала дуже добре — кияни подекуди не встигали навіть за Хобленком, який на 13 хвилині мав убивчий момент, проте пробив із правого флангу штрафного повз дальню стійку чужих воріт на завершення контратаки. А ще під завісу першого тайму помітно розігрався Наумець, тож Бущану теж довелось добряче попітніти, витягаючи щільні удари від суперника. Однак столичний колектив усе ж таки втримав мінімальну перевагу, хоча й певний ґрунт для другої половини ЛНЗ усе ж таки зміг закласти.

Після відпочинку команда Дулуба помітно пожвавилась у атаці, що одразу призвело до виникнення проблем у суперників. І хоча Динамо намагалось удавати, що нічого такого не відбувається, але втрата концентрації від Караваєва в центрі власного штрафного на 61 хвилині, коли він зупинив подачу з правого флангу рукою, говорить нам про інше. На рівному місце ЛНЗ отримав право пробити пенальті, чим скористався Бойко, поціливши в лівий нижній кут.

Дулуб після цього намагався пересмикнути гру замінами, а Луческу, навпаки, намагався ротацією пожвавити власну команду саме попереду. Але вибороло своє право на щастя Динамо за допомоги тих футболістів, які перебували на полі від самого початку — Ярмоленко на 72 хвилині з правого флангу фірмово поклав у дальній кут, а незабаром Дубінчак на протилежному боці чужих володінь заробив пенальті за фол Муравського, після чого Буяльський поклав удар у лівий нижній кут.

Це був вирішальний момент у цій грі, бо після нього Динамо випереджало суперників за рахунком на два м’ячі за приблизно чверть години до кінця матчу. Відігратись було важко, і хоча господарі спробували зробити крок до цього зусиллями Прядуна на самому початку компенсованого часу, але миттєво Волошин із передачі Беніто знову повернув перевагу власній команді.