Чинний чемпіон України донецький Шахтар поступово входить до звичного шаленого осіннього ритму, оскільки за матчами чемпіонату та Кубку України й зустрічами в рамках Ліги чемпіонів УЄФА в "гірників" просто немає вільного часу на відпочинок. Ось і в контексті гри в рамках дев’ятого туру національної першості проти Ворскли колектив Патріка ван Леувена був змушений подумки готуватись до протистояння проти бельгійського Антверпена посеред наступного тижня, тоді як команда Віктора Скрипника планувала скористатись слушною нагодою відібрати очки в фаворитів.

Мінімальна кількість змін у стартовому складі від "зелено-білих", хоча й за нинішніх умов їхньому тренерському штабу й не доводиться розраховувати на більше, і Ворскла заграла в цілком пристойний футбол уже від самого початку матчу проти "гірників". Їхні контратаки нерідко турбували суперників, а момент із ударом Челядіна на четвертій хвилині з правого флангу штрафного в ближній кут наочно показував, що не все в порядку в захисті в команди ван Леувена й цього разу.

Але Шахтар тоді якось зумів потіснити суперників із власної половини, і вже незабаром створив відмінну нагоду для Кащука, який пострілом із лівого флангу штрафного в дальній кут не переграв Ісенка. Даремно, бо вже за наступної атаки полтавців Міроші не зміг вибити подачу штрафного до власних володінь, після чого Чигринський необачним рухом зачепив Степанюка, коли намагався компенсувати недолік у діях партнера. За це арбітр одразу вказав на позначку, від якої Скляр поклав прицільний удар у лівий нижній кут.

За такого сценарію розвитку подій було очевидно, що "гірники" мають докласти всіх зусиль для того, аби відігратись ще до перерви. Але що вони запропонували Ворсклі, яка миттєво перебудувалась на ще більш щільний захист власних воріт? А нічого, окрім пари моментів у Зубкова, але спочатку він не підловив Ісенка на помилці, після чого загубив відмінну діагональ від Судакова, через що команда так і пішла на перерву, поступаючись за рахунком на табло.

На другу половину в центрі оборони Шахтаря з’явився вже Ракіцький, але від цієї ротації навряд чи щось змінилось саме в підході до подолання захисту суперників у донеччан. Так на 57 хвилині вони класно використали аут на правому фланзі зі скиданням головою від Сікана на Зубкова до правого флангу штрафного, що завершилось могутнім ударом Олександра в ближню дев’ятку.

Але одразу ж в атаці у відповідь Ворскла мала карати опонентів за провал того-таки центру захисту, проте Нестеренко обіграв усіх на шляху до порожніх воріт із передачі Степанюка, проте у вирішальний момент просто не влучив у ціль із кількох метрів. Виправився достатньо швидко, бо на 71 хвилині саме йому довелось у підкаті у воротарському завершувати простріл від Пердути з правого флангу.

А далі були спроби Шахтаря знову відігратись. Марні та дуже кволі спроби, хоча й передач до штрафного спрямовувалось чимало. Команда ж Скрипника просто мала витримати ці хвилини важкого іспиту для себе, оскільки на ротацію за ходом гри в неї знову не було ресурсів у наявності.