Півтора тижні без клубного футболу — наприкінці листопада така доза футболу національних збірних для футбольних уболівальників може виявитись смертельною. Але цього разу хоч була якась інтрига, тож матчі на клубному рівні повернулись відносно скоро. І, зрозуміло, повернулась українська Прем’єр-ліга, у контексті якої йшлось уже про події п’ятнадцятого за ліком туру. Себто екватору змагань.

До цієї відмітки на часоряді сезону донецький Шахтар підходив аж ніяк непритаманній для себе зразка останніх років позиції, замикаючи четвірку лідерів чемпіонських перегоні. Але в команди Маріно Пушича ще залишаються дві гри в запасі, тож вона повсякчас займається тим, чим свого часу відзначалось київське Динамо — ділить шкіру ще не вбитої здобичі. І даремно, бо такі колективи, як житомирське Полісся, що випереджало "гірників" аж на п’ять очок, радо порушать ці заняття з математики.

Власне, у дуелі на полі Арени Львів звітного вечора "вовки" зробили все від себе залежне, аби переслідувачі не мали можливості реалізувати ініціативу. Команда Юрія Калітвінцева знала, що в неї погано виходить грати в перших таймах цього сезону, тож вона просто віддала суперникам м’яч на початку й зосередила увагу на щільному блоці та рухливих лініях біля власних воріт. Шахтарю такий стиль гри опонентів відверто дошкуляв.

Аж настільки, що номінальні господарі навіть не могли реалізувати тотальну перевагу на м’ячі, що в них була наявною. Суперники ж тим часом припустились хиби лише одного разу — коли посеред першого тайму пропустили ривок Криськіва до правого флангу штрафного під передачу Судакова з глибини, але тоді Бойко не пустив м’яч у сітку з гострого кута. Ще можна було пригадати дальній постріл від Степаненка, але й тоді Денис урятував власні ворота.

Що ще супроводжувало події першої половини гри, так це травми. Травми через боротьбу, травми через необачні рухи полем, травми через певні нерівності газону. Ось і не дограли навіть до перерви Юхим Конопля та Бені Макуана, які повинні були робити вітер на фланзі. Замість легіонера Полісся поперерві з’явився Шастал і ледь не в першій атаці за власної участі приклався дальнім ударом у праву стійку чужих воріт. То був перший повноцінний момент для житомирян у цій грі.

Але вони не забили, тож були змушені відійти до захисту власних воріт знову й там і провели решту протистояння. Шахтар при цьому дуже хотів відзначитись голом, але для цього зробив занадто мало зусиль в атаці, тож і голів у підсумку не мав. Знову ми були змушені казати про поодинокі моменти в "гірників", і якщо Степаненко, і, особливо, Бондар у компенсований час, свої нагоди згаяли, той про перемогу замислюватись навряд чи було доречно.

Навіть із вилученням Танковського наприкінці гри через надмірну кількість фолів за ходом поєдинку та відповідні дві жовті картки команда Пушича не скористалась своїм шансом.