У розпал березневої міжнародної павзи не кожному клубу давалась можливість перевести подих від протистоянь на внутрішній арені. Зокрема, доволі несподіваним чином у вихідні в розкладі з’явився матч української Прем’єр-ліги поміж черкаським ЛНЗ та закарпатським Минаєм. До того ж, у доволі незвичному, як для початку 2024 року, місці — на стадіоні Центральний у Черкасах, куди господарі нарешті дістались із третьої спроби.

Узагалі-то, це матч мав відбутись ще на початку грудня минулого року. Але що тоді, що на початку другої частини сезону, у Черкасах із футболом якось не складалось, тому зустріч вирішили відтермінувати. Ситуація в турнірній таблиці для обох команд майже не змінилась — "бузкові" під орудою Олега Дулуба боролись за місце в середині турнірної таблиці, тоді як "лиси" Желько Любеновича тільки робили натяки на вихід із зони вильоту.

Перший тайм нашого матчу не був схожим на видовище в будь-якому сенсі цього слова. Команди майже не підвищували оберти й припускались значної кількості помилок у простих ситуаціях, тож про будь-яку гостроту вже не йшлось. У підсумку, навіть тієї невеличкої кількості гольових нагод Минаю вистачило для того, аби повести за рахунком.

На 33 хвилині традиційно активний Кораблін таки досягнув бажаного й спрямував у ближній кут удар із правого флангу штрафного на завершення контратаки та передачі Ременяка за її ходом. Як виявилось, вигадати бодай-якусь притомну відповідь на подібний хід із боку суперників ЛНЗ так і не був спроможний. А під завісу тайму ще й зазнав травми провідний новачок Яшарі, тож креативна складова команди Дулуба був під великим питанням.

Після перерви на полі панував невеличкий хаос, бо обидва тренери вирішили робити заміни, і в підсумку після шести ротацій за лічені хвилини склади команд уже дійсно відчувались трохи інакше. Та й сама гра почала бути більш жвавою, що було на користь як ЛНЗ, так і Минаю, бо в останніх з’являвся простір для контратак.

Власне, футболісти Любеновича вже на завершення повної години ігрового часу з глибини розіграли блискавичну комбінацію до лівого флангу штрафного, і з передачі в центр від Семотюка Хобленко розстрілював уже порожні ворота. Звісно, що грати залишалось ще пів години, а може й більше, проте Дулуб свої кроки з порятунку ситуації вже встиг зробити переважним чином, і вони взагалі не працювали.

Так, у подальшому можна вважати, що на користь ЛНЗ грало утримання м’яча на чужій половині, проте у воротах гостей був Кемкін і в другій частині сезону це дійсно звучить загрозливо для нападу суперників. Голкіпер тягнув усе, що тільки міг. Окрім одного удару головою від Бара вже в компенсований час — там було без шансів. А так, "бузкові" атакували багато, створили кілька непоганих нагод, проте на залікові бали не награли, бо суперники були просто спритнішими.