Друга частина сезону для чинного чемпіона України розпочалась трохи більше, аніж на тиждень раніше за інші команди Прем’єр-ліги. Однак продовжити свої виступи в Лізі Європи УЄФА за підсумками дуелі проти французького Марселя донецький Шахтар так і не зумів, тож у нього залишились лише два доступні для перемоги турніри в поточній кампанії: чемпіонат і Кубок.

За попередні три дні "гірники" встигли ознайомитись із тим, як зіграли їхні прямі конкуренти в боротьбі за "золоті" медалі, після чого з цими знаннями команда Маріно Пушича спокійно могла виходити на гостьовий матч проти Олександрії, яка готувала черговий складний прийом для "помаранчево-чорних" на рідній Ніці. Цього разу — із допущенням уболівальників на трибуни.

Ми, можливо, і хотіли б вам розповісти про стартові 20-25 хвилин цього поєдинку, проте чи могли б здогадатись транслятори, що в Україні під час повномасштабної агресії можуть бути повітряні тривоги. І якщо старт матчу змістили вже за буденним алгоритмом, то ідея з лінійним телеканалом саме в цьому випадку провалилась ущент. Це — не сервіс для вболівальників, а казна-що.

Утім, пошуки без жодного супроводу та допомоги з боку начебто зацікавлених у цьому осіб привели нас аж на ту саму 20 хвилину гри. І, якщо те, що ми побачили далі, відповідало тому, що було на полі до початку нашого перегляду, то й добре, що ми пропустили ці беззмістовні хвилини. Шахтар просто не міг зв’язати дві-три передачі в передній лінії, то ж про що було далі говорити?

Пушич провів ротацію, пересунувши Егіналду на позицію центрального нападника, але ця ідея ще занадто незріла для повноцінної реалізації. У нас навіть арбітри лякаються, коли цей мініатюрний хлопчина стрибає на свої два з ґаком метри й фіксують це в якості фолу, то що казати про власне партнерів бразильця? Ще й Криськів у центрі поля займався казна-чим, а не грав у футбол.

І з таким багажем у Шахтаря ще й травмувався Зубков за підсумком боротьби на фланзі проти Калюжного, а із Шведом в якості основного виконавця в атаці "гірники" взагалі нічого не могли створити. Довелось стабілізувати тактичну ситуацію заміною Сікана поперерві замість Егіналду, але й із новим вістрям атаки Шахтар просто не міг спрямувати м’яч у вільні зони. Не працювало взагалі нічого.

Ще й Олександрія активно почала другу половину матчу й була навіть цікавішою за все те, що ми бачили від гостей до цього. До реальної небезпеки дійшло лише під час дальнього удару з лівого флангу від Михайленка, але там ворота врятував Різник і в цілому тримав ситуацію під контролем. Чи не єдиний із подібною здібністю в складі Шахтаря в цьому матчі.

І тільки почало щось рухатись у атаці гостей, навіть Сікан устиг змарнувати перший гольовий момент із ударом головою до рук воротаря, як знову пролунав сигнал повітряної тривоги, що давало можливість команді Пушича ще раз подумати над власними обов’язками на полі, тоді як колективу Ротаня вартувало б готуватись до вирішальних хвилин.

Дійсно, Шахтар побіг виривати перемогу ледь не з останніх сил, і для цього дуже активно залучав фланги. Передачі роздавали всі, хто тільки міг, навіть Степаненко грав кого завгодно, але точно не опорника в ті хвилини, проте справа з мертвого місця так і не зрушила. Швед мав найліпший момент, проте з подачі Тараса з правого флангу на дальній стійці влучив ударом головою саме в каркас воріт. А ще був цікавий момент із влучанням у руку Калюжному на правому фланзі штрафного "поліграфів". Те, за що Дніпру-1 дали пенальті напередодні за допомоги VAR, а тут чогось не дали. Певно прошивка іншої версії.