Як не з нотами каламбуру може пролунати в контексті звітного протистояння, однак рух на вершині турнірної таблиці української Прем’єр-ліги продовжується. Київське Динамо напередодні, як і донецький Шахтар ще в першому колі, не змогло перемогти на полі рівненського Вересу, що відкривало конкурентам можливість скористатись ситуацією на власну користь.

Зокрема, дніпровський Дніпро-1 розпочинав програму п’ятничної частини двадцятого туру національної першості домашнім матчем проти львівського Руху на Дніпро-Арені. Команда Віталія Пономарьова завітала в гості до СК, маючи при цьому серію з чотирьох матчів без поразок за плечима, проте тричі за цей час "жовто-чорні" грали внічию, тому особливого просування в турнірній таблиці не мали.

Представники львівського колективу багато говорили перед грою про те, що розібрали невдале протистояння в першому колі (0:2) майже досконально й зробили відповідні висновки. Коли ж дійшло до справи, то ці слова виявились аж ніяк не порожніми. Майже відмінний перший тайм у Руху й дуже квола гра від Дніпра-1, базові задуми якого прочитали ще до того, як команди вийшли на поле.

СК був розгубленим, коли зіштовхнувся з потребою виключно захищатись уже на самому початку протистояння й доволі швидко цим фактором опоненти зуміли скористатись. На п’ятій хвилині подачу кутового з правого флангу від Плюмана на ближній стійці головою собі за спину продовжував Климчук, але замість того вийшов повноцінний "гольовий пас" на Сарапія, який випадково плечем зрізав м’яч у напрямку дальньої стійки, а відскок від неї Волинець діставав уже за лінією.

Після цього блискавичного успіху "жовто-чорні" тільки те й робили, що перекривали кисень своїм суперникам у центрі поля, тож доволі швидко Дніпро-1 мав збагнути, що бодай у першому таймі доведеться тривалий час перебувати без м’яча в ногах. А вже звідси й походить відсутність гольових моментів у команди Максимова майже до настання перерви, коли небезпечним пострілом відзначився Мірошніченко, але Ледвій ліквідував загрозу. Прочитана книга.

Початок другого тайму довелось затримати десь на пів години через повітряну тривогу, але коли команди знову з’явились на полі, ми не побачили разючих змін у їхній грі. Дніпро-1 так само повільно розігрував м’ячі, і зрештою в Максимова урвався терпець, і він провів заміну з появою на полі Ківінда. Проблема полягала в тому, що це була єдина реальна опція підсилення в керманича на цю гру, бо решту лави запасних складали або воротарі, або юніори.

Десь посеред першого тайму СК створив дуже якісний гольовий момент через дрібну гру в пас, проте з правого флангу штрафного Піхальонок не зміг переграти воротаря ударом у дальній кут. І більше в дніпрян при цьому нічого не було, а на 66 хвилині пролунала чергова тривога, тож ми бозна на скільки знову були змушені залишити осторонь це протистояння. Рух незадовго до вимушеної павзи сходив до контратаки, але Квасниця мало того, що схибив ударом із лівого флангу штрафного, так ще й пошкодження зазнав.

Цій грі було неначе пороблено, бо трохи більше за годину після другої тривоги пролунала ще й третя, тож ті 10 хвилин, що команди пограли у футбол, були справді на вагу золота. І Дніпро-1 цей період виграв у одні ворота, бо Ледвій, щонайменше, чотири рази реально рятував власну команду, а моменти Ківінди, Гуцуляка та Сарапія на 72 хвилині були взагалі якоюсь вакханалією відсутності реалізації у виконанні команди Максимова.

Зрештою, ми таки повернулись на останні десять хвилин основного часу тоді, коли вже добігав до завершення другий матч ігрового дня. І це був час для ледь не постійного перебування Руху на чужій половині. Вочевидь, так команда Пономарьова з проактивної позиції намагалась зберегти власну перевагу. І таки зберегла — дніпряни не мали більше гольових моментів, а ось другий м’яч у їхніх воротах цілком міг опинитись.