Двадцять другий тур української Прем’єр-ліги розтягнувся на три дні й містив у собі не так уже й багато цікавих афіш для того, аби серйозно конкурувати для глядацьку увагу. Проте в історичному контексті взаємин поміж команду були присутні такі матчі, як, наприклад, зустріч поміж полтавською Ворсклою та київським Динамо, у яких за плечима було аж 63 очні зустрічі, тож під час чергової їм точно було, що сказати один одному.

А скільки з цих матчів пам’ятає особисто головний тренер "біло-синіх" Олександр Шовковський — лічити не перелічити. І що вже тоді й казати про Сергія Долганського, який нині, як і візаві за тренерським штабом та ігровою позицією на полі в минулому, потрохи освоюється на посаді головного тренера. Виходить це в керманича "зелено-білих" зі змінним успіхом, проте саме цей "воротарський" додавав пікантності й без того важливій грі для обох команд.

Ще від самого початку зустрічі Ворскла вирішила, що їй буде більш вигідно зіграти від глибокого захисту, тому схема, яку нам малювали з чотирма захисниками, у окремих ситуаціях перетворювалась ледь не на мур із шістьох виконавців у власному штрафному. Але й такі радикальні заходи потребувались дуже зрідка, бо Динамо також не прагнуло швидкого футболу вже зі старту.

Поступово гра заходила дедалі глибше в боротьбу, а перший реальний гольовий момент ми взагалі побачили тільки на 23 хвилині, коли закручений удар Волошина з правого флангу на кутовий із дальньої дев’ятки витягнув Ісенко. Майже миттєво полтавці відповіли власною гольовою нагодою — Феліпе мав у центрі штрафного замикати подачу кутового з лівого флангу, але вгатив зльоту над воротами.

Це був вірний момент забити для "зелено-білих", і якщо вони власною нагодою не скористались за таких складних умов, то суперники й за це одразу й покарали. Сирота з власної половини закинув до центру штрафного на Ваната, який обробив у боротьбі проти двох захисників і одразу побіг ліворуч від Ісенка пробивати в порожні ворота.

Однак господарі не сильно засмутились, бо, здається, знайшли больові точки опонентів, і в наступній атаці Крупський пролетів через правий фланг під діагональ із глибини й уже в межах штрафного викотив під удар Кане, який почав обробляти й тільки це дозволило Тимчику повернутись на лінію воріт й заблокувати удар. Як би після цього моменту розгортались події, ми вже ніколи не дізнаємось, бо на 36 хвилині гру зупинили через повітряну тривогу.

Скільки ж тривала ця вимушена затримка… Відбій тривоги – нова тривога – відбій нової тривоги – ще одна тривога. Лише з третього разу кляті орки себе вгамували бодай на тій локації, де відбувався наш матч і гру було поновлено. Минуло 2 години та 13 хвилин, тож арбітр вирішив навіть скоротити до мінімуму час на перерву, бо з таким простоєм від неї жодного сенсу не було.

Динамо активно розпочало на чужій половині й ще до завершення першого тайму подвоїло власну перевагу. За підсумком кутового з лівого флангу від Волошина, на завершенні якого знову зіграв Бражко, як це вже траплялось раніше в поточному сезоні. І тільки-но завершилась коротка перерва, як Ворскла привезла собі пенальті за фол Толі проти Ваната під час прострілу Кабаєва з лівого флангу, а Шапаренко додатково збільшив розрив за рахунком.

Інтригу такий розвиток подій прибив конкретно. Навіть почали закрадатись думки, що можна дати фінальний свисток, аби потім знову не натрапити на чергові тривоги. Проте це вже було поза межами спортивних принципів, тому такі варіанти ніхто не розглядав. А ось влаштувати шоу із цілого тайму — цілком можливо.

Головним елементом програми став Андрій Ярмоленко, якому нарешті лікарі дозволили не просто посидіти на лаві для запасних, а й з’явитись на полі хоча на 20 хвилин. І як тільки зірковий виконавець Динамо з’явився на заміну, то вже невдовзі на його рахунку був забитий м’яч. Фактично повторив удар Шапаренка, який за хвилину до того перекинув Ісенка в центрі штрафного, а Ярмоленка зробив те саме, проте на правому фланзі. У обох випадках помилявся захист Ворскли, що вже не дивувало.

А ось що здивувало, так це бажання полтавців хоч один м’яч, але відіграти. Вони навіть Ковталюка кинули до бою, а той таки зміг забити в цій другій частині сезону. Динамо піймали на контратаці, на завершення якої з прострілу з лівого флангу від Корнієнка форвард розстріляв ворота з близької відстані. Розгром, але з -4, а не -5 — теж щось у цьому є.