На понеділок у рамках двадцять третього туру української Прем’єр-ліги було заплановано аж два протистояння, які відбувались у контексті боротьби в різних половинах турнірної таблиці. Починали з нижньої частини — у гості до ковалівського Колоса завітав львівський Рух, і це був той рідкісний випадок у цьому сезоні, коли господарі поля підходили до протистояння в більш натхненному стані, аніж суперники.

Бо з одного боку "колоскам" удалось приємно здивувати всю українську спільноту вболівальників сенсаційним розгромом луганської Зорі в минулому турі (3:0), який водночас виявився й першою перемогою команди на чолі з новим/старим тренером Русланом Костишиним. А з іншого боку ми мали становище "жовто-чорних", яке після відновлення кампанії інакше, окрім як невтішним, назвати з об’єктивних причин було неможливо.

Одразу можна було відзначати на початку гри, що квітнева погода й надалі продовжує нас дивувати опадами у вигляді снігу, але безпосередньо на гру це не мало значного впливу, адже сніжити перестало вже приблизно на 10 хвилині. Та й не було в діях команд за цей час нічого такого особливого в плані атак, що давало б нам можливість говорити, що їм щось там заважає. Рух намагався активно пресингувати, Колос натомість намагався під цим тиском не втрачати м’ячі.

І наче всі при цьому досягали якогось успіху, тож тривалий час гра відбувалась узагалі без гольових моментів. А отже цікава ситуація на 27 хвилині біля воріт Пахолюка, коли Едсон зіграв до лівого флангу штрафного на Карабіна, а той на тлі тривалої підготовки вразив дальній кут своїм ударом, була навіть у чомусь екстраординарною. Хоча арбітр і не одразу це взяття воріт — побачив офсайд чи то в самого Карабіна, чи то в Алмазбекова, який потім стояв поміж моментом пострілу й воротарем, але зрештою VAR підтвердив результативний удар.

Очевидно, що такий перебіг подій господарі поля прийняти не могли, тому й провели решту першого тайму на чужій половині в пошуках м’яча у відповідь. Однак без результату — лише удар Третьякова під поперечину в центрі штрафного на останніх секундах перед перервою вартував уваги, проте Ледвій витягнув м’яч на кутовий, тож бодай тайм Рух у суперників виграти зумів. І забив, чого не вдавалось зробити в трьох поспіль матчах до цього.

У другому таймі гості тільки тим і займались, що захищали здобутий результат. Колос натомість тримав м’яч та загалом контролював хід подій на полі, проте знову стикнувся з браком ідей для створення гольовий моментів. Ми можемо пригадати невдалий удар у дотик від Гагнідзе чи спробу Сидорова головою замкнути подачу з кутового на правому фланзі вже в компенсований час, але не більше того. Навіть ситуація, коли Ледвій на дальньому виході за межі штрафного махнув ногою повз м’яч, але потім усе ж таки розібрався, виглядала більш гострою та цікавою.

Окрім однієї ситуації вже тоді, коли навіть подвоєний додатковий час мав сплисти. Демченко виконував дальній удар із лівого флангу, влучив у виставлені руки Слюбика — це ми одразу зафіксували. Потім повтор дав зрозуміти, що захисник Руху перебував точно на межі власного штрафного, а отже були всі натяки на пенальті. Арбітр Дмитро Кубряк пішов сам дивитись повтор. Проте коли повернувся з остаточним рішенням щодо епізоду, то ніхто взагалі нічого не зрозумів — і штрафний забрали, і потенційний пенальті не призначили, і гру рукою від Слюбика скасували. Тут без пояснень точно не обійтись.