Боротьба за зону єврокубків наприкінці поточного сезону української Прем’єр-ліги розгорілась не на жарт. Одразу три команди перед початком двадцять восьмого туру національної першості претендували на четверту сходинку турнірної таблиці з однаковою кількістю залікових балів, і надвечір п’ятниці ми вже мали результат матчу за участі однієї з них. Ідеться про житомирське Полісся, яке поділило очки з київським Динамо (0:0).

Виходить, що на втіху своїм конкурентам у особі криворізького Кривбасу та львівських Карпат, які мусили братись до гри вже у недільній частині програми розлогого футбольного вікенда. Команда Юрія Вернидуба при цьому мусила відстрілятись першою, провівши вдома матч проти ковалівського Колоса, сподіваючись, що, на жаль, традиційні повітряні тривоги оминуть регіон стороною. І це ще ж колективу Руслана Костишина був конче потрібен позитивний результат, бо якби не поразка полтавської Ворскли напередодні, то біля зони перехідних матчів могло б стати раптово дуже гаряче.

Уникнути впливу повітряних тривог цього дня не вдалось. Матч у підсумку розпочався на понад півтори години пізніше запланованого від початку часу, але навряд чи це щось докорінно змінило в тактиці команд. Кривбас домінував у першій половині зустрічі, що було очікуваним. Але також і був факт, що вже перший, і в підсумку єдиний, момент Колоса до перерви одразу призвів до забитого м’яча. Так само — єдиного в першому таймі.

На восьмій хвилині Ррапай подав із кутового на лівому фланзі до центру штрафного на голову Теллесу, а той прицільно пробив головою в дальній кут. Аби відповісти на таку зухвалість суперників, у команди Вернидуба потім було достатньо моментів. Згадати хоча б дальні постріли від Ілича чи Микитишина, коли Пахолюк мав відверто рятувати власну команду від м’ячів, які за віртуозними траєкторіями просто в напрямку сітки воріт. І все ж таки, ми знову стали свідками купи змарнованих нагод від господарів, тож єврокубки станом на перерву від них віддалились.

У другій половині гри до цього переліку додались ще й моменти Луньова та Романчука. От тільки є одне "але" — усі вони виникли вже на завершення протистояння, тоді як до цього, за великим рахунком, команда Костишина стримувала суперників доволі надійно. Навіть шанс закрити гру мав Колос одразу після перерви — удар Ррапая з прострілу від Алефіренка з правого флангу, який не вдався легіонеру. І, зрештою, "колоски" свого досягли.