У Англії Великдень вже відсвяткували, бо інакше в цей день ми могли б і не побачити матчу з настільки високим рівнем глядацької уваги. Чемпіонські перегони в Прем’єр-лізі ще тривають, але Ліверпуль, на рівні з іншими командами, уже виступає в ролі простого спостерігача за їхнім перебігом. Однак фінальний сезон Юргена Клоппа на чолі "червоних" добігає до завершення, тож непогано було б додати до майбутнього документального фільму хоч трохи яскравих барв.

У цьому плані гра в рамках тридцять шостого туру на Енфілді проти лондонського Тоттенгема мала стати відмінною нагодою для господарів знову потішити власних уболівальників. Суперник ж був теж помітно мотивованим, бо з трьома поразками поспіль та потенційним ризиком продовжити невдалу серію навіть у єврокубковій зоні затриматись буде важко. Команда Анге Постекоглу це розуміла, тож прагнула відійти від цього жаху імені Ньюкасла, Арсенала та Челсі якнайшвидше.

Але для того, щоб щось змінювалось у грі команди, треба, як не дивно, щось змінювати. Тоттенгем на мить подумав собі, що ця панічна та хаотична гра в захисті буде саме тим, що потрібно в матчі не Енфілді, щоб вистояти хоча б під час стартового тиску. Ні, це взагалі безглузда ідея, а те, як "шпори" грали до перерви, і футболом назвати важко. Попереду — нічого, позаду — суперників у власному штрафному банально більше за гравців захисту в будь-якій ситуації. Це взагалі як?

Ліверпуль, напевно, і сам не міг дати раду тому, чому суперники так дивно грають в обороні. Тому й забивати повну торбу м’ячів не дуже-то й квапився. Відносно швидкий гол оформили — і можна відпочивати певний час. Салах на дальній ще на 16 хвилині головою завершив подачу від Гакпо з лівого флангу й уже тоді було зрозуміло, що для Тоттенгема нічим добрим це не завершиться.

Наступний гол команда Постекоглу пропустила незадовго до перерви, але в цьому навіть її заслуги немає — суперники просто нікуди не поспішали, бо куди б ті перелякані "шпори" поділись без дозволу арбітра. Робертсон спочатку намагався асистувати на Салах з подачі Трента з правого флангу на дальній бік штрафного, але партнер Вікаріо в дотик не пробив, тож довелось утрутитись на добиванні.

Утім, байдуже — Ліверпуль повернувся на другий тайм із голом від Гакпо, який замкнув головою подачу з правого флангу від Елліотта, тож жодні розмови з тренером не допомогли. Та чи були вони взагалі? Може й були, бо зародки атак у гостей згодом усе ж таки почали з’являтись. Але це трапилось уже після того, коли суперники забили четвертий гол зусиллями того ж Елліотта, який поставив крапку у визначенні переможця розкішним ударом у лівий кут із зони перед штрафним.

А далі Ліверпуль просто вирішив, що він глибоко в душі теж трохи Тоттенгем. Бо грали в захисті так, немов команди обмінялись формами, доки нам усоте прокручували повтор гола Гарві. І тоді так, "шпори" себе показали. Навіть Рішарлісон забив уперше за бозна-скільки часу, після чого ще й асистував Сону, тож узагалі для бразильця вийшов ударний вечір. Але так, щоб відігратись після 0:4 — та ні, зараз команда Постекоглу таке не витягне. А що вона взагалі витягне — ще більше питання.

У наступному турі Ліверпуль гостюватиме в бірмінгемської Астон Вілли, тоді як лондонський Тоттенгем прийматиме Бернлі.

Ліверпуль — Тоттенгем 4:2
Голи: Салах, 16, Робертсон, 45, Гакпо, 50, Елліотт, 59 — Рішарлісон, 72, Сон, 77

Ліверпуль: Аліссон — Александер-Арнольд, Кванса, ван Дейк, Робертсон (Гомес, 64) — Елліотт (Собослаї, 83), Ендо (Байчетич, 64), Мак Аллістер (Гравенберх, 74) — Салах, Гакпо, Діас (Нуньєс, 75).

Тоттенгем: Вікаріо — Порро, Ромеро, ван де Вен, Емерсон (Рішарлісон, 61) — Біссума, Сарр (Ло Чельсо, 75), Бентанкур (Скіпп, 61) — Кулушевські (Меддісон, 61), Сон Хин Мін, Джонсон.

Попередження: Сарр, ван де Вен, Емерсон, Біссума