Манчестер Сіті з дублем Голанда здолав Тоттенгем і став на крок ближчим до чемпіонства в АПЛ

Фінішна пряма чемпіонських перегонів у англійській Прем’єр-лізі дійсно досягла свого фінішу, як би не кидалась у вічі ця цілком доречна тавтологія. Останній тиждень поточного сезону було розпочато, однак уже на другий його день лондонський Тоттенгем та Манчестер Сіті в один голос сказали: "Стоп! Повертаємось аж до тридцять четвертого туру й говоримо про події в його контексті", за кілька днів до заключного ігрового дня кампанії.

Перенесений матч. І він був дійсно унікальним. Усі знають, що найзатятішим суперником для "шпор" є лондонський Арсенал, бо в них поміж собою відбувається дербі Північного Лондона. Але цього вечора "каноніри" всім серцем палко підтримували команду Анге Постекоглу, бо тільки вона, як їм здавалось, могла зупинити "містян" на шляху до чергового титулу. Та й самому Тоттенгему, якщо чесно, треба було перемагати, бо інакше бірмінгемська Астон Вілла заздалегідь забронювала би за собою останнє місце в Лізі чемпіонів УЄФА від Англії.

Постекоглу запропонував Гвардіолі цього вечора пограти в шахи на витривалість. Якщо комусь цікаво, як це відбувається, то можна було поглянути на перший тайм звітної зустрічі. Тоттенгем діяв дуже компактно в захисті — суперники відповідали тим самим, Манчестер Сіті атакував через вільні зони на флангах — господарі це робили теж. І загалом це якось працювало. На користь Арсеналу, певна річ, бо "містяни" так і не забили до перерви.

Ба більше — усе розпочиналось узагалі з удару Бентанкура під поперечину з центрального входу до штрафного, який ледь витягнув на кутовий Едерсон. А так, щоб гості створили бодай схожий момент, то треба було чекати аж до останньої хвилини першого тайму, до якого навіть часу додаткового не було через брак необхідності в цьому — гра майже не зупинялась.

Супермомент Бернарду Сілви, який добивав відскок від заблокованого удару Голанда з передачі Фодена з лівого флангу штрафного, прийняв на себе Дрегушін на лінії воріт, і це був справжній порятунок не тільки для Тоттенгема, а й для "канонірів". Приблизно тим самим ще на 16 хвилині відзначився Вікаріо, коли випадковий відскок перед чужим воротарським замикав Фоден, але влучив точно у воротаря. А ще був напівмомент Гвардіола й… усе. Не надто переконливо, як для потенційних чемпіонів.

У другому таймі на самому почату Сіті видав потужний ривок і забив із другої спроби. Удар від де Брюйне з центру штрафного Вікаріо ще якось парирував, але передачу Кевіна з правого краю атаки в наступній атаці під удар у порожні для Голанда — ні. Але поміж цими ситуаціями на протилежному боці поля був також і момент Сона, тож гри в одні ворота не вийшло. Едерсон тоді врятував команду від потенційного гольового прострілу з правого флангу.

А далі команда Гвардіоли просто хвилювалась за результат. Тому її футбол і був таким скутим та, напевно, малоцікавим. Але без пригод не обійшлось. На 63 хвилині Ромеро неаргументовано полетів атакувати Едерсона в чужому воротарському й завдав супернику травму. Зрештою, на полі з’явився Ортега, тоді як бразилець лютував на лаві для запасних. Напевно, через образу на дії суперника.

Доволі швидко німецького воротаря Сіті суперники перевірили на реакцію, однак два схожих один на одного моменти в Кулушевські під гострим кутом на правому фланзі штрафного завершились простими ударами у голкіпера. Але всі все одно будуть згадувати тільки один випад Тоттенгема — коли Джонсон у центрі поля обікрав Аканджі й Сон вийшов на побачення з Ортегою, проте не переграв того. А от пенальті потім за фол Порро проти Доку та результативний удар Голанда в лівий верхній кут уже мало хто згадає, бо інтрига вмерла на шансі корейця.