Незадовго до матчу Арсенал — Шахтар у Лізі чемпіонів УЄФА захисник англійського клубу Олександр Зінченко розповів про труднощі спостереження за війною на батьківщині з-за кордону та поділився позитивним досвідом, набутим в англійській Прем'єр-лізі.

"Стати професійним футболістом там, де я народився та виріс, було майже неможливо. Це було дуже, дуже важко", — каже уродженець міста Радомишль, що в Житомирській області. "У нас було небагато приміщень і ми тренувалися лише двічі на тиждень, по одній грі, і це не те, що той шлях, який сприяє виходу на професійний рівень. Грати і тренуватися з моєю місцевою командою було радісно, але я завжди хотів більшого. Моя мама казала, що бачила вогонь у моїх очах, бажання досягти успіху [у футболі]".

Ми [журналіст The Guardian Дональд Макрей і Зінченко] сидимо в світлій і просторій кімнаті. Чудовий осінній день у Гемпстеді. В Україні ж продовжує тривати нищівна війна, і зима стане ще одним жорстоким випробуванням. Зінченко бере слухавку. "Сьогодні вранці моя тітка надіслала мені відео", — каже він. "Вона працює в дитсадку більше 30 років. На відео можна побачити, як вона протягом трьох годин перебувала в укритті через оголошену повітряну тривогу. Працюючи з дітьми, вона не може ризикувати".

Захисник Арсеналу та капітан України не може викинути війну з голови. Його мати досі живе в Радомишлі, і він підтверджує, що вся його родина в Україні. 27-річний Зінченко робить паузу. "Але я думаю, що більше допомагаю говорячи тут, аніж там. Йде матч чемпіонату України й раптом сирена. Усім футболістам потрібно перейти до укриття. Я показував ці відео своїм товаришам по команді [в Арсеналі], і вони не можуть повірити, що ми живемо таким життям. Це божевілля".

Незабаром ми обговоримо нову автобіографію Зінченка "Believe", написану за допомоги Рафаеля Гонігштейна, яка пропонує захоплюючий погляд на тактику, вимоги та одкровення про гру під керівництвом Пепа Гвардіоли в Манчестер Сіті та Мікеля Артети в Арсеналі. Це також зворушлива розповідь про життя Зінченка в Україні й те, як він став амбасадором благодійного фонду United24.

Зінченко згадує, як під час зустрічі з Володимиром Зеленським він, нівелюючи всі формальності, сказав: "Пане президенте, це не є частиною сценарію, але ці слова йдуть із глибини мого серця. Уся моя родина та друзі відчувають те саме. Я не знаю, що було б з нашою країною, якби вас тут не було".

"Іноді я намагаюся поставити себе на його [Зеленського] місце, але це неможливо. Я не знаю цього тиску, але, дивлячись йому в очі, ти бачиш, наскільки все складно. Ти бачиш це з фотографій, коли він тільки став президентом, і його обличчя зараз. Кожного разу, коли я читаю новини, я молюся, щоб це якнайшвидше закінчилося, тому що знаю, як багато людей загинуло внаслідок цієї війни".

Зінченко намагається бути дипломатичним, коли його запитують, чи не боїться він того, що світ відвернув свою увагу від України. "Я не можу бути вдосталь вдячним за все, що люди в усьому світі роблять для нас. Ця допомога може бути різною. Хтось може задонатити, хтось може прийняти біженців. Навіть коли я бачу наклейку з українським прапором на машині, я бадьорюся й вірю, що ми не одні. Водночас я розумію, що є певна втома від цієї війни. Але послухай, якщо ти поставиш себе на наше місце, ми не можемо здатися, чи не так? Ось чому ми повинні триматися разом, оскільки це єдиний спосіб продемонструвати справедливість і принести мир".

Футбол дає йому перепочити, незважаючи на нещодавню травму. У вівторок увечері, 22 жовтня, Арсенал прийматиме в Лізі чемпіонів Шахтар, клуб, де Зінченко зіткнувся з труднощами на початку своєї кар'єри. У 17-річному віці він був сповнений рішучості знайти шлях до основної команди, але тоді Шахтар полонила група талановитих бразильців — Фернандіньйо, Вілліан, Дуглас Коста та Алекс Тейшейра. Зінченко питав у клубу, чи бачать у ньому справжню перспективу чи просто гравця, якого можна віддати в оренду. Коли очевидним став менш приємний сценарій, Зінченко відмовився підписувати новий контракт. У зв'язку з тим, що його угода з клубом втрачала чинність через рік, протистояння загострилося. "Недовго я думав про те, щоб здатися. Це була найтемніші часи [у кар'єрі]. Я почував себе невидимим", — каже він.

Зараз він наголошує, що все ще любить Шахтар, але в лютому 2015 року, коли йому тільки виповнилося 18 років, Зінченко пішов на відчайдушний крок. Він приєднався до Уфи в російській Прем'єр-лізі. Через рік світ Зінченка змінився, коли його підписав Манчестер Сіті. Клуб стежив за Зінченком, звернувши на нього увагу в ході матчу Юнацької ліги УЄФА між Шахтарем і Арсеналом.

Гвардіола тоді щойно став головним тренером Сіті, а Зінченко скористався своєю можливістю, не домовившись про повноцінний контракт. Як він зазначає у своїй книзі: "Юристи Сіті сказали: "Слухай, це контракт гравця академії, так? Як тільки ти вперше зіграєш за Сіті в офіційному матчі, ми продовжимо твій контракт. Із зарплатнею, яку отримують професіонали. Це вже не буде угода з гравцем академії. Тож довіряй нам". Звісно ж, я погодився. Пішов за мрією. Але знаєте, коли я отримав свій наступний контракт? Той, що дав мені ту професійну зарплату? Уже після того, як я зіграв 43 матчі в Прем'єр-лізі! Я виграв два титули Прем'єр-ліги, граючи за контрактом академії".

Зінченко зрозумів, що футбол є жорстким бізнесом, але сьогодні його набагато більше цікавить позитивний досвід, отриманий під керівництвом Гвардіоли. Коли я запитую, чи стежив він за баталією Сіті з Прем'єр-лігою, яка звинуватила клуб у 130 порушеннях своїх фінансових правил [клуб заперечує будь-які протиправні дії] Зінченко знизує плечима. "Я взагалі за цим не стежу. Я зосереджений на футболі", — наполягає він. "Я не знаю, що там відбувається".

Ця відповідь була логічною, особливо враховуючи все більш інтенсивне суперництво між Сіті та Арсеналом. Натомість Зінченко переконливо розповідає про роботу з Гвардіолою та Артетою. Спочатку він морально виснажувався після кожного тренування під керівництвом Пепа, тому що рівень тренерської роботи та кількість інформації, яку він мав засвоїти, були майже приголомшливими. Шалений інтелект і невпинний драйв Гвардіоли незабаром надихнули його.

Зінченко дізнався, що Гвардіола ніколи не кричав, а його розмови з командою в перерві завжди несли позитивне підкріплення. Однак, ти не станеш найкращим менеджером у світі без нещадного менталітету. Зінченко виглядає засмученим, коли згадує той день, коли зробив помилку, заперечивши Гвардіолі після того, як той розкритикував пас на тренуванні.

"Я вголос сказав: "Містере! Я щойно зробив лиш один неправильний пас, розумієте?" І його реакція була неймовірною", — пише Зінченко у своїй книзі. "Ой, добре, вибачте, вибачте, пане Зінченко. Вибачте, — сказав Пеп. "Добре, хлопці, дякую всім, усі — всередину". Сам він пішов до роздягальні. Тренування закінчено, і все через моє заперечення. Я знав, що втрапив у біду". У наступній грі Зінченко був на лаві запасних.

"Слухай, по-перше, я був не правий", — визнає він тепер. "Я одразу зрозумів це, але тоді було б безглуздо йти до нього в офіс і вибачатися. Це було напередодні матчу, тож я знав, що його голова була цілком у плануванні гри. Але я вибачився після неї".

Гвардіола пробачив Зінченка, і їхні зв'язки зміцнилися. Тієї ночі, коли Сіті виграв требл у червні 2023 року, через рік після відходу Зінченка в Арсенал, Гвардіола подзвонив йому. "Я можу тільки уявити, скільки вони святкували після гри, і думав, що ніхто тієї ночі не спав, але отримати дзвінок від Пепа? Я не міг у це повірити. Він сказав: "Алекс, ти є великою частиною цього". Я був дуже здивований. Я знову висловив йому велику вдячність за все, що він для мене зробив. Це демонструє, яким добродушним він може бути".

Зінченко кумедно розповідає про те, як Артета підтримує свій колектив бадьорим і розуміючим необхідність залишатися пильним. Влітку стало відомо, що іспанець одного разу залучив групу професійних кишенькових злодіїв, щоб вони вкрали речі у його неуважних гравців під час тренувань зі згуртування команди. Незабаром їм повернули годинники та гаманці. Тоді Зінченко не був жертвою, але він все одно став ціллю Артети в іншій ситуації.

"Ми зупинялися в одному й тому самому готелі перед матчем, — згадує Зінченко, — і знали там усіх. Але того дня був новий хлопець. Тому перед тим, як ми пішли на стадіон, він [Артета] сказав: "Добре, хлопці, дозвольте мені вас розбудити, тому що нам потрібна енергія". Минулого разу, Алекс, персонал протистояв гравцям і ти переміг Ніколя [Жове, тренера стандартів]. Давай зробимо те саме, але у фристайлі. Усі думали: "Що? Звісно ж, Алекс його переможе, бла-бла-бла. Ніко почав щось робити з м'ячем, а потім раптом здається, що він отримав травму. Це було так очевидно, але дивно. Тож потім викликали того самого нового хлопця з готелю. Ми не знали, що він професійний фристайлер. Він знищив мене своїми трюками, і ми всі були в глибокому шоці. Але потім ми всі сміялися і в чудовому настрої підійшли до гри".

Коли Зінченко прибув до Арсеналу у 2022 році, він і Габріел Жезус, його колишній одноклубник по Сіті, погодилися: Арсенал мав талант, якщо не переконання зовсім. "Я пам'ятаю, як я і Габі сказали: "Ого, якість неймовірна, а енергія і бажання вчитися є щодня". Єдине, чого не вистачає — це віра".

Розмова мала місце перед поразкою від Борнмута (2:0) минулої суботи, і Зінченко припускає, що Арсенал уже має цю віру. "Так, я так вважаю. Це те, що я відчуваю в роздягальні та на полі. Це те, що я зараз бачу у всіх".

Зінченко, який через травму перебував удома, спостерігаючи, як Арсенал минулого місяця протистояв Сіті на Етіхад Стедіум і в меншості пропустив гол на 90+7 хвилині, зігравши внічию (2:2). "Після гри я написав повідомлення в груповому чаті. Я просто сказав: "Ви — довбані воїни. Кажу чесно, ви — воїни". Вау, другий тайм був неймовірним, тому що ми всі знаємо, як важко грати на виїзді проти найкращої команди світу".

Його обличчя світиться, але мені цікаво, як він справляється з цією затяжною травмою? "Ніхто не порається з цим із легкістю, тому що це надзвичайно важко. Але в ці моменти згадуєш, що в деяких частинах світу люди ходять пішки 20 кілометрів, щоб отримати шматок хліба. Тож ти кажеш собі: "Як ти можеш скаржитися?" Але, звісно ж, боляче не бути частиною команди".

Він сподівається, що вже "недалеко" від повернення. Але Зінченко зіткнеться з труднощами на шляху до основи, оскільки Юррієн Тімбер і Ріккардо Калафіорі вдало зарекомендували себе на позиції лівого захисника. "У Сіті кожного разу у мене була велика конкуренція за місце з одним із найкращих гравців світу. Це плюс для клубу, тому що такі гравці роблять команду кращою".

Ця палка рішучість та уніфікований позитив допомогли Зінченку пройти шлях від Радомишля до північного Лондона, і це, безсумнівно, допомагатиме йому в наступні місяці випробувань в Арсеналі та, що набагато важливіше, в Україні. Він простягає руку й усміхається, як і завжди сповнений рішучості витиснути максимум із життя, незважаючи на виклики й труднощі.

За матеріалами The Guardian